Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Семен Палій (справжнє ім'я — Гурко Семен Пилипович); народився
1640-і роки — помер між 24 січня і 13 травня 1710) — полковник
білоцерківський (фастівський), керівник національно-визвольної боротьби
українського народу проти польської влади у Правобережній Україні в
кінці XVII-го на початку XVIII століть.
Біографія
Народився у Борзні (тепер Чернігівська область) в козацькій родині.
Вчився у Києво-Могилянській Колегії.
Під час визвольних боїв українського народу його батько Пилип (на
прізвисько Гурко) записався козаком Ніжинського полку. Є відомості, що
ще 1692 року у Борзні проживала старенька мати Палія, а також брат
Федір. Його рідну сестру забрали у ясир і вже у татарському полоні вона
змушена була вийти заміж за турецького мурзу. Отримав прізвисько «Палій»
під час перебування на Запорозькій Січі (куди перебрався наприкінці
70-х років після смерті першої дружини).
У 1660-х роках перебував на Запоріжжі, де відзначився військовими та
організаторськими здібностями. На початку 1680-х років кілька полків на
чолі з Семеном Палієм перейшли на малозаселену територію півдня
Київщини. Опорним пунктом Семен Палій обрав місто Фастів.
У 1683 загін козаків, очолюваний Палієм, брав участь у розгромі турків
під Віднем. У 1684—1685 роках при сприянні Палія були засновані
Фастівський, Богуславський та віддалені Брацлавський і Корсунський
полки. У 1680—1690-их роках вів спільно з лівобережними козаками
боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Основним завданням, яке
ставив перед собою Семен Палій, стало визволення Правобережної України
з-під польської влади і приєднання її до Гетьманщини.
В кінці 1680-х рр. боротьба проти польської шляхти, яку очолював Палій
та його сподвижники Самійло Самусь, 3ахар Іскра, Андрій Абазин велася на
значній території. Козацькі війська, під керівництвом Семена Палія
визволили Богуслав, Корсунь, Лисянку та інші міста.
Ще у 1688 році С. Палій вперше звертається до московського уряду з
проханням об'єднати Правобережну і Лівобережну Україну в єдиній
гетьманській державі під зверхністю царя. Однак, зважаючи на укладений
між Польщею і Москвою в 1686 році «вічний мир», його ініціатива не була
підтримана. 21 квітня 1690 року С.Палій звернувся з листом до Івана
Мазепи, де повідомляв лівобережного гетьмана про вдалу битву з татарами
під Білою Церквою, а також просив його посприяти в тому, щоб «через
милість вашу у пресвітлих монархів…, аби прийнятий був». Отримавши
відмову, з огляду на небажання царського Уряду порушувати
московсько-польську угоду, правобережний полковник вирішив запевнити
короля Яна III у своєму підданстві.
Завдяки таким заходам правобережного полковника, взаємини між ним і
королівською владою, незважаючи на періодичні сутички з місцевою
польською шляхтою, були досить стабільними. У червні 1692 року до
Фастова прибула делегація київського стольника Кшиштофа Ласки, якому
Палій також повідомив про свою прихильність до монарха Речі Посполитої.
Саме тому, після 1692 року польські військові частини на Правобережній
Україні діяли вже не так енергійно. Хоча вони і витіснили палієвих
козаків з Полісся, але планований наступ на Фастів не відбувся.
В 1699 польський сейм ухвалив ліквідувати козаччину, що стало однією з
причин розгортання національно-визвольного повстання під проводом Семена
Палія (див. Палія повстання 1702-04). Після невдалої спроби отримати
допомогу в боротьбі проти Польщі з боку Гетьманщини та Московії, Семен
Палій спробував знайти союзників серед прихильників шведського короля
Карла XII. Після зайняття військами Івана Мазепи Правобережжя Семен
Палій, прагнучи зберегти свій вплив на Правобережжі, намагався проводити
власну політику та робив спроби підбурити проти гетьмана Запоріжжя. Це
занепокоїло Івана Мазепу, який, намагаючись не допустити анархії в краю,
наказав у липні 1704 заарештувати фастівського полковника. Майже рік
перебував славетний козацький полковник у батуринській в'язниці.
В 1705 за наказом Петра І він був засланий до Сибіру, в Тобольськ. Після
відкритого виступу Івана Мазепи проти московської влади у 1709 Палія
було повернуто з заслання і призначенно полковником Білоцерківського
полку. Помер у січні 1710. Похований у Києво-Межигірському монастирі.
Брав участь в Полтавській битві 1709. Український народ зберіг память
про Семена Палія в піснях та легендах. У Тараса Шевченко він також
згадується у творах «Чернець» та «Швачка».
За даними канадського історика Н. Полонської-Василенко, справжнє
прізвище Семена Палія — Паливода.
Семен Палій (справжнє ім'я — Гурко Семен Пилипович); народився
1640-і роки — помер між 24 січня і 13 травня 1710) — полковник
білоцерківський (фастівський), керівник національно-визвольної боротьби
українського народу проти польської влади у Правобережній Україні в
кінці XVII-го на початку XVIII століть.
