Захар Кулага — гетьман в 1585 і 1589 рр.

Кошовими отаманами ставали козаки, яких обирало січове товариство. А воно усвідомлювало, що від хоробрості і військових здібностей отамана залежить успіх походу, залежить його, товариства, доля. Тому завжди намагалося обирати тих, кого добре знало, хто відзначився під час попередніх походів та битв.

Тож цілком можемо припустити, що так само відзначився в боях і кошовий отаман Захар Кулага.

Шкода лишень, документальних відомостей про його подвиги дослідники історії козаччини, на жаль, поки що не віднайшли. Проте достеменно відомо, що 1589 року Кулага вже стояв на чолі запорізького коша. Мабуть, він мав схильність до морських походів, бо саме з його ініціативи на Дніпрі сформувалася чимала козацька флотилія, яка незабаром вирушила в похід на Козлов (сучасна Євпаторія).

Напевне, турецька розвідка не дрімала: коли флотилія з'явилась біля міста, поблизу вже рейдувала турецька ескадра. Але чи то турки не помітили українських чайок, бо з човна помітити вдалині корабель значно легше, ніж з корабля - човен; чи, може, просто не надали особливого значення їх появі. В усякому разі до нічного нападу козаків вони виявились неготовими. А козаки підійшли до цієї операції досить уміло і рішуче: вони зуміли взяти галери на абордаж і, перебивши всі екіпажі, визволили невільників-веслярів.

Великі кораблі козакам були в той час ні до чого, тому, позабиравши з них гармати, степові лицарі пустили ворожі судна на дно і висадили з чайок десант. Розігнавши загін татар, що пробував чинити опір, козаки влетіли до міста. А там саме вирував базар. Козаки захопилися: розпорошили свої сили по вуличках та завулках з товарами, намагаючись дібрати собі найцінніше, що могло стати їм у пригоді як до бою, так і на щодень. Бо ж нікуди правди діти: на відміну від польської армії, про постачання козацької ніхто ніколи не дбав. Одяг, зброю, харчі - все доводилося добувати самим, у бою, під час походів. Тож не поспішаймо засуджувати їх за напад на татарські крамниці. Інша річ, що вони вдалися до цього, не здолавши гарнізону міста. Крім того кошовий втратив контроль над загоном, а дрібні козацькі ватаги не координували своїх дій.

З цього всього й скористався комендант міста Феті-Гірей, що мав неабияку владу, бо походив із ханського роду. Нашвидокоруч зібравши всі наявні в місті збройні сили, він почав нападати на окремі нечисельні групи козаків і нищити їх. А вже десь поблизу причалу татари напосілися і на кошового отамана, що мав коло себе лише кілька десятків чоловік, які охороняли й отамана, й козацькі чайки. Козацька хроніка засвідчує, що Кулага захищався дуже хоробро, його воїни вчинили мужній опір нападникам, але сили були нерівними, й отаман загинув.

 
Чимало інших козаків теж зосталися тоді навіки на кримській землі, а кілька десятків навіть потрапили в полон, але основній масі все ж пощастило пробитися до човнів і вийти в море. Ось таким, коротким, але відважним, виявилося отаманство кошового Захара Кулаги, кримський похід якого залишився в історії козацького руху.

Джерело:http://pidruchniki.com/00000000/istoriya/zahar_kulaga_koshoviy_otaman_zaporizkogo_kozatstva