Головна » 2009»Лютий»2 » Зведення Покровської церкви комплексу „Запорозька Січ” на Хортиці: безсилість аргументів науковців перед чиновничою бюрократією
23:27
Зведення Покровської церкви комплексу „Запорозька Січ” на Хортиці: безсилість аргументів науковців перед чиновничою бюрократією
На сьогодні вже нікого не треба переконувати у величезній ролі Хортиці у зміцненні духовної сили народу, який став нацією. Але саме через це, в котрий раз, науковці стурбовані долею острова.
Ще в 2002 році була розроблена Концепція створення комплексу „Запорозька Січ”, під якою поставили підписи провідні науковці України. Вони були переконані, що цей комплекс має стати не тільки осередком духовної міцності і сили держави, але й значною культурною, архітектурною пам’яткою.
Не викликає сумнівів, що найважливішою складовою будівництва комплексу „Запорозька Січ” є зведення храмової споруди, адже церква займала неабияке місце в житті січового товариства. Причому маю на увазі не лише церкву в значенні інституції. Мова йде і про конкретну релігійну споруду. Храм, розташований на території Січі, традиційно вважався головним на всій території Запорожжя, так само як і головний священик січової церкви виступав керівником запорозького духовенства. Церква була центральною спорудою Січі. Центральною спорудою вона має бути і в комплексі „Запорозька Січ”.
При створенні планів щодо відтворення споруди січової Покровської церкви на території Національного заповідника „Хортиця” слід було зважати на наявність цілого комплексу проблемних моментів, серед яких є й визначення архітектурних характеристик будівлі.
Питання є проблемним з огляду на те, що на сьогодні не збереглися не те що креслення Січового храму, але й докладні описи цієї будівлі. Це свого часу дало підстави пропонувати не намагатись відтворювати зовнішній вигляд храму за жодним із наявних описів, а „створити шляхом історичних аналогій узагальнений образ січової церкви”[1]. Причому пропозиція (яка некоректно названа „реконструкцією січової церкви”) полягала у „взятті за взірець” Троїцької церкви села Пустовійтівка на Сумщині, побудованої на замовлення останнього кошового отамана запорожців П. Калнишевського — „тридольної трибанної церкви бойківського типу з шестигранним бабинцем та вівтарем і восьмигранною середньою частиною”. Обгрунтуванням для такого варіанту служать посилання на копії гравюр з зображенням Січі, автентичність яких є недоведеною і викликає серйозні сумніви. Ті, хто знайомий із описом А. Скальковського, із гравюрою „Церква, рада і курені Запорозькі у 1773 році”, опублікованою А. Шмідтом у „Записках Одеського товариства історії та старожитностей”, неодмінно звертають увагу на невідповідність їм вищезазначеної пропозиції. При цьому, за спостереженням І. Сапожникова, зображення січового храму на гравюрі, хоч і є не зовсім точним і має порушення пропорцій, „непогано співвідноситься з характеристикою храму, записаною А. Скальковським”[2]. Нагадаю, що згідно з цією характеристикою, записаною дослідником зі слів колишнього запорожця, храм був п’ятиглавим.
Тут заслуговує на увагу ще одне спостереження І. Сапожнікова: опис А. Скальковського і зображення на гравюрі навіть у деталях співпадають з проектом військової соборної Воскресінської церкви, яку колишні запорожці, а тоді чорноморські козаки заклали у Катеринодарі в 1799 р. (вона повинна була бути дерев’яною, „хрестовидною, мірою з вівтарем в довжину, ширину і висоту 50 аршин, і дзвіниця в довжину і ширину 18, але не нижче бокових церковних приділів і прибудована до церкви..., наймайстернішою топорною, пиляною і струганою міцною роботою, як слід, під залізний дах... Церква ця повинна мати п’ять, а дзвіниця одну главу...”)[3]. Як зазначає В. Бондарь, архітектура Воскресінського собору несла в собі яскраві риси „українського бароко”[4] (зверну увагу, що це пише дослідник з Російської Федерації).
Стосовно військового собору в Катеринодарі визнаний авторитет з історії Чорноморського козацтва Ф. Щербина недвозначно писав: „Собор планувалось збудувати за зразком храму, що існував у Запорозькому Коші, але у більш величезних розмірах. Чорноморці хотіли разом і пам’янути старину і здивувати людей”[5].
Як зазначалось у доповіді генерала Кіраєва обер-прокурору Святішого Синоду, у Катеринодарі будувалась „Величезна дерев’яна церква архітектурою подібна тій, яка була в старій Запорозькій Січі”[6].
Важливо згадати, що до Кубані наприкінці XVIII ст. Чорноморське козацьке військо перебралось саме з Південної України, і серед козаків ще був чималий відсоток тих, які до ліквідації Нової Січі, знаходились на землях Вольностей Війська Запорозького, багато з них бували на Січі і, безумовно, пам’ятали головний запорозький храм. Ці особи були носіями запорозьких традицій, у тому числі — і традицій духовних. Зведення військового собору в Катеринодарі за зразком Січової Покровської церкви мало неабияке значення для підтримання бойового духу козацтва, було могутнім засобом підтримання усвідомлення того, що Чорноморське військо є правонаступником Війська Запорозького. Отже, збереження знайомого колишнім запорожцям зовнішнього вигляду храму набувало неабиякого політичного значення.
Важливо, що відповідність собору в Катеринодарі традиціям запорозького церковного будівництва підтверджується і тим, що простежується схожість військового собору із спорудженими невдовзі після ліквідації Запорозьких Вольностей новомосковським Свято-Троїцьким собором та Покровською церквою Нікопольщини.
Таким чином, збережені до сьогодні дані щодо січової Покровської церкви військового собору в Катеринодарі дають підстави стверджувати, що друга споруда зводилась за прикладом першої. За умов, коли відсутні точні зображення та описи храму на Січі, які дали б можливість реконструювати споруду хоча б наближену до тієї, яку бачили запорозькі козаки, доцільним є зведення в комплексі „Запорозька Січ” храму за зразком військового собору Чорноморських козаків. Адже збереглось чимало зображень цієї споруди (картин, гравюр, фотографій), причому зображень з різних ракурсів (головний храм Чорноморського (Кубанського) війська простояв аж до 1876 – 1879 р., коли через спорохнявіння був розібраний). Досить великою є вірогідність збереженості креслень собору.
Зверну увагу, що в основі церковної архітектури Запорожжя лежало українське бароко. Разом із тим, на церковному будівництві в краї відбилась специфіка світоглядних імперативів запорозького козацтва, які формувались під впливом Південного степу. Наслідком таких впливів став своєрідний запорозький архітектурний стиль, яскравими зразками якого і були Покровська церква на Січі, Свято-Троїцький собор у Новомосковську, Воскресінський собор у Катеринодарі. Саме цей стиль і відбив сутність, душу запорозького козацтва, його світоглядні принципи.
Тому, за умов, коли при будівництві комплексу „Запорозька Січ” фактично є можливість лише 1 - 2 об’єкти звести у тому вигляді, відповідність якого вигляду споруд на Січі знаходить достатнє підтвердження у джерелах, недоречно „створювати шляхом історичних аналогій узагальнений образ січової церкви”, ігноруючи шанс збудувати храм, характеристики якого будуть відповідати характеристикам Покровської церкви Нової Січі. Зведення в комплексі „Запорозька Січ” храму за зразком військового собору Чорноморських козаків з наукової точки зору є безумовно кращою альтернативою зведенню відвертого „новороба”, що має досить сумнівне відношення до січового церковного будівництва.
Втім, зараз на Хортиці швидкими темпами будується саме той сумнозвісний „новороб”. Як таке могло статися?
Розробка проекту реконструкції храму мала відбуватись на базі широкомасштабного опрацювання всіх наявних на сьогодні документальних, картографічних, зображувальних джерел. До цього мали бути залучені провідні фахівці в галузі вивчення історії церкви та козацтва, наукові співробітники Інституту історії України, Інституту Української історіографії та джерелознавства НАН України.
Нажаль, робота над проектом велась кулуарно. До розробки проекту не запрошувались провідні науковці. Хоча, в разі своєчасного звернення до них керівництва Національного заповідника "Хортиця”, проблем, які виникли зараз, можна було б уникнути.
Ще на зорі відтворення Української державності львівськими архітекторами був розроблений проект, який, попри своє патріотичне спрямування, не зміг врахувати специфіки Запорозького краю, запропонувавши зведення церкви західноукраїнського, бойківського типу. При обговоренні проект було підданий серйозній критиці провідними науковцями, зокрема Оленою Апанович, Михайлом Брайчевським, що, врешті-решт, мало наслідком відмову від його реалізації.
Втім, по схваленню у 2002 році Концепції комплексу адміністрація Заповідника острова Хортиця замовила розробку архітектурного проекту державному проектному інституту "Запоріжцивільпроект”. Не зрозуміло на якій підставі і з чиєї подачі, але „в основу” робочої документації і проектних креслень було покладено попередній, львівський, проект майже без будь яких змін. Як наслідок, в ньому фігурує трибанна церква західноукраїнського типу. Зрозуміло, що достатню апробацію і наукову експертизу цей проект не проходив. Адміністрація Заповідника, в знайомому усім стилі бюрократичного тоталітарного адміністрування, вважала свою кваліфікацію достатньою для самостійного здійснення такої експертизи. Зрозуміло, що такий стиль не допускає фахової наукової експертизи.
Здавалось би, ситуація мала змінитись навесні 2005 року, коли на Хортиці почав зводитись комплекс „Запорозька Січ”. Тоді Запорізька обласна державна адміністрація запросила таки фахівців-науковців для консультування будівництва (у тому числі було запрошено і мене — саме для консультацій щодо храмової споруди). Ознайомившись з архітектурним проектом, фахівці швидко зрозуміли і його зміст, і походження.
Відповідно до цього провідні українські науковці-козакознавці відразу надіслали Голові Запорізької облдержадміністрації Ю. Артеменку наукове обгрунтування і, зважаючи на розпочате будівництво, конкретні пропозиції щодо необхідності термінового корегування проекту. Тому призупинення будівництва стало цілком закономірним. Новопризначена адміністрація Заповідника під час нарад із фахівцями цілком погоджувалась із тим, що зведення в комплексі „Запорозька Січ” храму за зразком військового собору Чорноморських козаків безумовно є науково аргументованішим за будівництво храму бойківського типу. В очікуванні реалізації конкретних пропозицій науковці зверталися до заступників губернатора. Але реальних наслідків це не мало.
Натомість, зважаючи на зацікавленість і особисте опікування Президента Українською святинею, зокрема будівництвом на острові Хортиця комплексу „Запорозька Січ”, як чиновники облдержадміністрації, так і новопризначена адміністрація Заповідника зрозуміли, що подібне коригування проекту потребує додаткового часу. Відтак, почав спрацьовувати той самий бюрократичний стиль управління. Стали поширюватись заяви про те, що архітектурний проект має достатню апробацію, а тому будівництво буде продовжено без будь якого корегування. І це при тому, що ніхто із провідних фахівців-козакознавців та релігієзнавців в очі не бачив цього проекту і, відповідно, його не підписував. Натомість ці провідні фахівці Києва, Запоріжжя, Дніпропетровська, Чернігова, Одеси звернулись з відкритим листом до Президента України, у якому висловили своє занепокоєння і писали: „Ми чудово розуміємо, що в „змаганні” чиновника і науковця, при умові, коли на карту для чиновника поставлена можливість довести свою оперативність у виконанні питань, до яких у Президента є особистий інтерес, науковець практично немає шансів перемогти. Саме тому, як і раніше, для науковців залишається єдина можливість, виходячи із канонів наукової етики та християнської моралі, публічно заявити про стан речей, і, тим самим, зняти частково тягар сумління перед Богом і прийдешніми поколіннями. Що ми і робимо цим відкритим листом”.
Науковці виявились правими у своєму песимізмі. Через деякий час урядовець з високої трибуни заявив, що треба припинити всі вагання і якомога швидше будувати комплекс „Запорозька Січ”. Що зараз і робиться...
Головна сторінка
Допомогти сайту
Завантаження 
Козацькі книги (51)
Гетьмани та кошові
Книжки про козаків
Козацькі приказки
Вірші про козаків
Звичаї козаків
Походи козаків
Козацький форум
Козацькі легенди
Козацький словник
Козацькі ігри на PC
Козацьке аудіо 
Козацька галерея 
Фільми про козаків
Кухня козаків
Козацькі випроби
Книга згадок
Написати Кошовому
Додати матеріял 
На сьогодні вже нікого не треба переконувати у величезній ролі Хортиці у зміцненні духовної сили народу, який став нацією. Але саме через це, в котрий раз, науковці стурбовані долею острова. 
Тому, за умов, коли при будівництві комплексу „Запорозька Січ” фактично є можливість лише 1 - 2 об’єкти звести у тому вигляді, відповідність якого вигляду споруд на Січі знаходить достатнє підтвердження у джерелах, недоречно „створювати шляхом історичних аналогій узагальнений образ січової церкви”, ігноруючи шанс збудувати храм, характеристики якого будуть відповідати характеристикам Покровської церкви Нової Січі. Зведення в комплексі „Запорозька Січ” храму за зразком військового собору Чорноморських козаків з наукової точки зору є безумовно кращою альтернативою зведенню відвертого „новороба”, що має досить сумнівне відношення до січового церковного будівництва.
0
