Про події, пов'язаних з Радою на Сербінському полі, детальних згадок збереглося достатньо: жодна українська літопись так званого «козацького» циклу не обійшла це питання стороною. «Літопис Самійла Величка », «Літопис Самовидця», «Літопис Григорія Грабянки »... Всі вони приділили належну увагу і Раді, і тому, чим закінчилося об'єднання Лівобережної та Правобережної України під владою однієї гетьманської булави.

Іван Брюховецький був гетьманом реєстрового козацтва Лівобережної України, чия юрисдикція поширювалася тільки на підконтрольну Російської імперії частина країни; період його правління припав на 1663-1668 роки  Іван Мартинович почав свою кар'єру старшим служкою при Богдані Хмельницькому. Вперше його ім'я згадується в «Реєстрі Війська Запорозького» під 1649 роком. Брюховецький значився в списках гетьманської Чигиринської сотні під іменем «Іванець Хмельницького». Якщо вірити літопису Самійла Величка, то Іван Мартинович був довіреною особою «батька Хмеля », не раз виконував його особисті доручення. Коли ж Хмельницький помер, його старший служка був призначений провідником сина покійного гетьмана, Юрія, якого якраз відправили для здобуття освіти у київську колегію.