По смерті Сагайдачного гетьмани Війська Запорозького часто змінювалися, бо одних страчували поляки, інших скидали з гетьманування самі запорожці. Польський король, як і раніше, намагався зменшити Військо Запорозьке. Але козаки не звертали уваги на ці накази і навіть, навпаки, похвалялися, що його чисельність стане більшою, ніж за часів Петра Конашевича-Сагайдачного. Крім того, запорожці продовжували боротьбу з бусурманами, незважаючи на укладену угоду між Польщею і Туреччиною.
«Знаємо, що король уклав угоду з турецьким султаном, але її укладали не ми!»
— таку різку відповідь дістали від запорожців королівські комісари.
Походи проти татар та турків продовжувалися ще з більшим завзяттям як на суходолі, так і на морі. А на початку 1620-х років між татарським ханом та запорожцями появляються перші мирні угоди. За переказами відносини між ханом та запорожцями зав'язалися випадково.
Якось на морі зчинилася буря, і кілька козацьких чайок хвилями прибило до берегів Криму. Запорожці опинилися у скрутному становищі і, як завжди, почали готуватися до бою, щоб скласти голови аби не потрапити у полон. Та несподівано для козаків замість очікуваної атаки до них прибули татарські посли. Кримський хан обдарував запорожців коштовною зброєю і запропонував їм стати посередниками між ним і козацьким гетьманом. Хан просив не робити нападів на Крим і з цим проханням відпустив запорожців додому.
Але, навряд це можна вважати достовірною інформацією (автор.)
У 1624 році на Святвечір від кримського хана до запорожців знову прибули посланці, щоб укласти угоду, за якою «повсякчас, як трапиться татарам пригода», запорожці негайно повинні були надавати допомогу. А як будуть «неприємності» у козаків, «то й татари їх виручатимуть».
Гетьман погодився на «дружбу з ханом», тим паче, що ця угода ніяк не перешкоджала морським походам проти турків. Тоді Жмайло навіть і припустити не міг, що татарська підтримка колись йому знадобиться. Навесні 1625 року Жмайло очолює морський похід. Запорожці вийшли у Чорне море на 200 чайках. Козаки захопили Сіноп та Трапезунд, добре поруйнували ці міста, визволили багато невільників і, обтяжені великою здобиччю, повернули чайки додому. Але запорожців перестрів турецький флот (45 великих кораблів і галер, на яких було понад 400 гармат).
Козаки сміливо атакували турецькі судна. Та турки, відчуваючи перевагу, люто оборонялися й рубали руки тим козакам, які намагалися вдертися на галери. Не зважаючи ані на гарматну пальбу, ані на ярість яничарів, козаки стали брати гору над турками. Зачувши вигуки земляків, гребці-невільники з турецьких галер поривалися допомогти, але залізні ланцюги їх міцно утримували, а турецькі наглядачі за непослух забивали гребців на смерть. Та це не допомогло. Гребці відмовлялися гребти, спрямовували судна в інший бік, і великий турецький флот став безпорадним перед натиском козаків. За кілька годин запорожці потопили 10 галер, а на баштарду (головний турецький корабель, який мав башти) заскочило більше сотні козаків. Ще б трохи, і запорожці захопили б і це судно.
На лихо козаків на морі здійнялася буря, і великі хвилі почали розгойдувати та перекидати легкі чайки, не даючи можливості продовжувати бій. Запорожці вже не могли підтримати тих, хто потрапив на ворожі судна. Турки ж, піднявши вітрила, стали тікати до Стамбулу. Бусурмани захопили із собою близько 300 козаків, яких відразу прикували до гребок. Коли ж буря вгамувалася, турецькі галери були вже далеко, і запорожці не змогли їх наздогнати. Незадоволені наслідками битви, запорожці вирішили поруйнувати турецькі міста на Дунаї, щоб помститися за своїх товаришів. У цей час, а саме навесні 1624 року, польський король, довідавшись про те, що Військо Запорозьке вирушило у морський похід, посилає в Україну 30 000 жовнірів (солдатів) під проводом коронного гетьмана Конецпольського.
Довідавшись, що коронний гетьман з великим військом перебуває в Україні, Жмайло розіслав гінців скликати товариство. Сам же, пригадавши про «дружню угоду» з татарами, звернувся до хана, сподіваючись на підтримку. Та Конецпольський випередив запорозького гетьмана, підкупив кримського хана, і той нічим не допоміг козакам.
Марко Жмайло спромігся згуртувати навколо себе 20 000 козаків і вирушив назустріч полякам. Біля річки Цибульника, що поблизу с. Таборище (на Київщині) козаки стали табором. Знаючи про відсутність великої решти Війська Запорозького, Конецпольський 15 жовтня 1625 року упевнено підступив до козацького табору і через посланців передав королівські вимоги:
1. Козацьке військо має нараховувати 3000 реєстровців, решта козаків мусить повернутися до панів. 2. Січовики повинні видати поводирів морських походів. 3. У присутності комісарів спалити всі чайки. 4. Козакам забороняється вести будь-які воєнні дії.
На ці вимоги запорожці з обуренням відповіли:
— Краще скласти голови, ніж поступитися козацькими вольностями.
Дізнавшись про відмову запорожців, Конецпольський дав наказ взяти приступом козацький табір. 15 жовтня 1625 року відбулася кровопролитна битва. Хоча повстанці вистояли і нанесли ворогу відчутні удари, та після перших же сутичок Марко Жмайло зрозумів, що невдало обрав місце для розташування табору. Щоб урятувати військо, гетьман у таборі залишає невелику залогу для прикриття, а основні сили і всю артилерію уночі переправляє до Курукового озера (де нині Крюків).
Запорозька залога, не шкодуючи життя, стримувала поляків, щоб дати можливість товариству упорядкувати новий табір. Вистояти проти великого ворожого війська було важко, і залога крок за кроком мусила відступати, та зі своїм завданням вони упоралися — запорожці встигли добре укріпити табір, улаштувати безліч «вовчих ям», тобто засідок. Нарешті, Конецпольський наблизився до козацького табору і почав атакувати. Та цей штурм дорого коштував ляхам, бо запорожці зустріли їх такою влучною стріляниною, від якої передні ряди від разу полягли, а решта — кинулася тікати.
Тоді коронний гетьман наказав обстріляти табір з великих гармат і кинув на козаків свіжі сили. Та й цей натиск козаки стійко витримали, чим дуже роздратували Конецпольського. Втім, бій нічого не вирішив, козацька старшина почала переговори з поляками і підступом скинули Жмайла з гетьманства.
26 жовтня 1625 року була укладена Куруківська угода, згідно з якою козацький реєстр мав нараховувати 6000 козаків, з яких лише 1000 могла знаходитися на Запорожжі. Підписані й інші вимоги польського короля.
Отакі-от пироги. Не забувайте підписуватися на оновлення. Всього хорошого!
Головна сторінка
Допомогти сайту
Завантаження 
Козацькі книги (51)
Гетьмани та кошові
Книжки про козаків
Козацькі приказки
Вірші про козаків
Звичаї козаків
Походи козаків
Козацький форум
Козацькі легенди
Козацький словник
Козацькі ігри на PC
Козацьке аудіо 
Козацька галерея 
Фільми про козаків
Кухня козаків
Козацькі випроби
Книга згадок
Написати Кошовому
Додати матеріял 
По смерті Сагайдачного гетьмани Війська Запорозького часто змінювалися, бо одних страчували поляки, інших скидали з гетьманування самі запорожці.
