Різдво по-козацьки

Різдво по-козацьки

Хоча хронологічний  початок року - 1 січня - в Україні почав вводитись ще з XV ст., традиція святкувати новий рік на Різдво Христове була домінуючою. Це пояснюється логікою наших релігійних предків: рік має починатись разом з днем народження його Спасителя.

За ще язичницькими віруваннями 7 січня (за новим стилем) вважалось також днем народження Сонця.

Різдво на Гетьманщині

На відміну від аскетичної Московщини, де Різдво було скоріше церковним святом, Гетьманщина його відзначала з воістину козацьким пишним розмахом.

На Гетьманщині центром гулянь, звісно, була столиця. Столицями ж були, як ми пам’ятаємо, почергово Чигирин, Батурин і Глухів. Туди з’їжджався увесь, так би мовити, «бомонд»: генеральна старшина, полковники, вище духовенство і запрошені іноземні гості. Вони, як правило, брали з собою свою родину, найближчу свиту, челядь, охоронців і невеличкий обоз, з речами, наїдками і подарунками.

Особливим обрядом вітання гетьмана користувалась Генеральна військова канцелярія. Цей праобраз сучасного уряду, на чолі з генеральним писарем виголошував урочисту промову, складену за канонами віршописання Києво-Могилянської академії. Це й не дивно, адже чи не більшість урядників козацької держави здобули освіту саме там.

Після легкого обіду усі йшли на велику різдвяну літургію. Після закінчення молебну і споглядання першої символічної різдвяної зірки у небі, розпочинався пишний бенкет.

З XVIII століття широкого вжитку під час святкування Різдва отримали феєрверки і салюти. Цим дійством завідувало відомство Генеральної артилерії. Потрібний рівень святкового шуму успішно підтримував цех Генеральної військової музики, що литаврами, сурмами і хоровими співами радував гостей гетьмана.

Після різдвяного посту, якого в ті часи ревно дотримувались, люди нерідко дозволяли собі зайвого. Особливо це стосувалось підпитих офіцерів Московії. Тож не обходилось без бійок і похмілля.

Окрім святкування, різдвяна пора була часом різноманітних рад і нарад, на яких обговорювали такі серйозні питання, як підготовку до походів, податкову політику, кадрові призначення, тощо.

Різдво на Запорізькій Січі

У період Різдва запорізькі козаки полюбляли ходити поздоровляти зі святом кошового та іншу старшину, приносити дарунки та частувати різноманітними напоями.

Все запорізьке козацтво було зобов’язане 6 січня з’явитись на січовий майдан. Вони, одягнені у найкраще вбрання і озброєні найліпшою зброєю, стояли перед церквою і справляли богослужіння. По ньому розпочинались пишні гуляння, накривались столи з різноманітними наїдками та напоями. Аби не засиджуватись, запорожці влаштовували різноманітні змагання, такі як «лава на лаву» та співи.

Наступного ранку, 7 січня, після завершення вранішньої служби в храмах, козацтво збиралось для загальної ради. На ній обиралась старшина, перерозподілялись земельні угіддя, приймались рішення про укладання чи розірвання договору з іншою державою, тощо.

Козаки пишно жили, пишно умирали і з розмахом Різдво зустрічали.

Також може зацікавити: