У XV-XVI сторіччях українські землі піддавалися кількаразовим набігам кримських татар, що поряд із шляхетским і релігійним тиском призвело наприкінці XV сторіччя до появи із порубіжного придніпровського слов'яно-тюркського суспільства запорізького козацтва. Вперше козаки згадувалися за 1492 роком.У початків козацької организації стояв київський шляхтич Дмитро Вишневецкий (Байда), перший гетьман (1550-1563). Він був страчений турками після козацького походу.

Запорізькі козаки чинили походи проти Туреччини, Польщі, Московії.

Після Берестейської Унії 1596 року, що проголосила об'єднання православної і католицької церков майже вся українська знать ополячилася і прийняла католицтво або греко-католицтво, оскільки лише католикам можна було займати високе становище у тогочасному польському суспильстві. Ця знать зайняла головні позиції у державі, воюючи потім проти своїх колишніх співвітчизників. Один із них - Михайло Вишневецький (нащадок Байди) навіть був польським королем.

У той же час під тиском католицтва почалося національне відродження і національна боротьба. Увійшли в історію повстання Сиверина Наливайка та інші повстання. Було відновлено у Києві православну мітрополію (1615), відкрито університет (Києво-Могилянську Академію), чому сприяв славнозвісний гетьман Петро Сагайдачний (1614-1622), смертельно поранений під час польсько-турецької війни. 

 

З восьми Запорозьких Січей п'ять були на території нинішньої Дніпропетровської області і три на території Запорізької області. 

У липні 1635 р. на правому березі Дніпра було побудовано польську фортецю Кодак, здобуття якої козаками поклало початок військовим перемогам у Національно-визвольній війні українського народу. Слобода Кодак за часів Нової Січі (1734-75 рр.) була адміністративним центром Кодацької паланки. На печатці Кодацької паланки з документів 1770 р. було зображено коня, що біжить, над ним перехрещені стріла та шабля, обабіч -зірка і півмісяць.

В цей час був заведений новий адмiнiстративний подiл - полковий. Ряд мiст отримав статус полкових та сотенних. Однак, на відміну від ... Читати далі »

Постійні суперечки з турками вимусили козаків створити свою флотилію. І роль козацького флоту в становленні кордонів сучасної України не можна недооцінювати – саме завдяки запорожцям АРК Крим зараз знаходиться на території нашої держави, а не Туреччини.
Наше славне козацтво — явище єдине в своєму роді в світовій історії. Воно покликалося до життя саме потребою захисту батьківщини, а не з метою грабежів торговельних шляхів, як це інколи представляють окремі дослідники. І якщо козаки пускалися в погоню за ордою аж до берегів Чорного моря, то не тільки відібрати загарбане хижаками-кочівниками, а в першу чергу врятувати ясир. У багатьох випадках це вдавалося, зокрема, коли ворога вдавалося наздогнати в степу.

До морського походу запорожці готувалися дуже старанно. Його організація охоплювала такі етапи: вибори старшого — похідного отамана, визначення мети походу, розподіл козаків на екіпажі, вибір місця і часу для будови чайок, забезпечення їх необхідним оснащенням та озброєнням.

За кілька тижнів до походу на Дніпрі на численних островах збирали матеріал для будови і оснащення чайок. Кожен загін-екіпаж у складі якого було 50-70 козаків, будував чайку для себе протягом кількох тижнів. Залежно від того, яким великим мав бути похід, від кількості його виставлялась флотилія величиною від кільканадцяти до 80-100 чайок. Таке швидке створення величезних флотилій можливе було завдяки досконалій організації.

Для будівництва використовували липу, вербу, ситник, яких у районі Дніпра було вдосталь. Так, великі бори тягнулися правим берегом Дніпра, в районі порогів та на багатьох його островах.

Щодо самої чайки, то слід сказати, що був це великий морський човен, у якому могло вміститися від 50 до 70 чоловік, — з оснащенням, озброєнням та провіантом. Головною його частиною, як свідчить французький інженер Боплан, був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липового або вербового дня, поширюваний вгору. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і видовжуючи його із зростанням висоти, а човен забезпечували жердинами. Міцно спаяні дошки обводили колодою з липової кори і обливали їх смолою.

Потім ззовні на обох бортах колодою з липового лика і дикої вишні прив'язували снопи очерету. Снопи ці не дозволяли човну затонути навіть т... Читати далі »