Пугачовське повстання
Козацький сайт
Український козацький портал


Код тицялки
Підказка Куди підемо?
Головна сторінка Допомогти сайту Завантаження Гетьмани та кошові Книжки про козаків Козацькі приказки Вірші про козаків Звичаї козаків Походи козаків Козацький форум Легенди Козацькі легенди Словник Козацький словник Козацькі ігри на PC Настрій під устрій Козацьке аудіо Козацька галерея Фільми про козаків Кухня козаків Козацькі випроби Чат козаків Книга згадок Написати Кошовому Додати матеріял

Січова рада:
Чи потрібна сайту російськомовна версія?
Всього відповідей: 1082

Для блукаючих
Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Вогнелис

Сувій однодумців


Книгобачення. Український видавничий портал.

Рідне

Наша тицялка:
Український козацький портал



Головна » 2009 » Січень » 16 » Пугачовське повстання
18:13

Пугачовське повстання



Незадоволеність новими порядками викликала Яїцьке козаче повстання 1772 року і участь яїцьких козаків в Селянській війні 1773—1775. Повстання 1772 року, на відміну від Пугачовського, мало відоме. Глуха згадка про нього зустрічається в «Капітановій дочці» Пушкіна, коли при першій зустрічі Петруши Грінева з самозванцем, той в придорожньому трактирі обговорює з господарем таємною мовою поразку козаків. У січні 1772 року в Яїцьке містечко прибувають генерал-майор фон Траубенберг і капітан гвардії Дурново із загоном. Розбираючи різні тяжби і провини, фон Траубенберг без роздуму піддає прочуханці козаків, не звиклих до такого поводження з собою. Зрозуміло, що гнів вилився в бунт, загін урядових військ, що прийшов, і сам фон Траубенберг буквально були порубані на шматки, а заразом дісталося і військовому отаманові Тамбовцеву, що намагався захистити генерала.[1].

У травні 1772 року оренбурзький генерал-губернатор Рейнсдорп споряджає каральну експедицію для придушення бунту. Генерал Фрейман розсіяв козаків, очолюваних майбутніми пугачевськимі генералами І. Пономаревим, І. Ульяновим, І. Зарубіним-Чикою, і 6 червня 1772 року зайняв Яїцьке містечко. Потім послідували страти і покарання, призвідників, яких зуміли схопити, четвертували, іншим рвали ніздрі, відрізували мови і вуха, клеймили лоби.
Василій Перов «Суд Пугачева»

Край в ту пору був глухим, тому багатьом вдалося сховатися в степу на віддалених хуторах. Послідував указ Катерини II — «Сім високим велінням забороняється до майбутнього нашого указу сходитися в круги по колишньому звичаю». У Яїцькому містечку, у фортеці Михайло-Архангельського собору розмістили постійний гарнізон на чолі з комендантом підполковником Симоновим і капітаном Криловим, отцем майбутнього байкаря Івана Андрійовича Крилова.

Початок повстання в 1773 році було по суті продовженням попереднього, оскільки репресіями царський уряд лише загнав незадоволеність углиб і при першому ж приводі воно знов вирвалося назовні, тепер уже вилившись в трирічну війну, де до козаків приєдналися скривджені «інородці» — башкіри, казахи, і величезна мужицька Росія. Слух про те, що в землях війська ховається «цар Петр Федорович», не убитий своєю «дружиною» (Катерина II), а виживший і потребувавший допомоги для повернення на престол, бродив по Яїку з весни 1773 року. Більшість тих, що знали збіглого донця Пугачова, звичайно знали правду. Козаки, особливо ті, що ховалися по хуторах після 1772 року, тільки чекали приводу для виступу, самозванець такий привід їм дав.

Похід почався 17 вересня 1773 року, з Бударінського форпосту (нині селище Бударіно Західно-Казахстанської області) до Яїцького містечку попрямували близько 200 чоловік, і хоча місто узяти не вдалося, частина козаків направлених назустріч повсталим перейшло на їх сторону. Козаки, що підтримали «государя амператора Петра», були основною військовою силою Пугачова, взяли разом з ним ряд перших перемог, узявши по дорозі до Оренбурга фортеці Розсипну, Ніжньоозерну, Татіщевську, без бою Чорнореченську фортецю, потім Каргалінську (Сєїтову) слободу і Сакмарське містечко, протягом напівроку безуспішно облягали Оренбург, в цей час армія самозванця безперервно поповнювалася загонами селян, уральських заводських робочих, башкир, татар, калмиків, казахів. У листопаді козаками на чолі з Овчинниковим і Зарубіним-Чикою була розбита експедиція під командуванням генерал-майора Кара.

В цей же час в Яїцькому містечку під командуванням отамана Толкачева починається облога фортеці Михайло-Архангельського собору — «ретраншмента». На початку січня 1774 сюди ж підійшов загін отамана А. А. Овчинникова, а услід за ним приїхав і сам Пугачов. Він узяв на себе керівництво бойовими діями проти обложеної городової фортеці, але після невдалого штурму 20 січня повернувся до свого війська під Оренбург. В самому кінці січня Пугачов знову з'явився в Яїцькому містечку. Козаки, бажаючи міцніше прив'язати його до війська, одружили царя на молодій козачці Устін'ї Кузнецової, після весілля поселивши їх в будинку колишнього військового отамана Бородіна.Пугачов збирає військовий круг, на якому військовим отаманом вибрали Каргіна, а старшинами — Перфіл'єва і Фофанова. У тому ж місяці отаман Овчинників зробив похід в пониззя Яїка, до Гур'єва містечка, штурмом опанував його кремлем, захопив багаті трофеї і поповнив загін місцевими козаками, привівши їх в Яїцьке містечко.

У березні 1774 у стін Татіщевої фортеці війська генерала П. М. Голіцина завдали поразки повстанцям, Пугачов відійшов до Бердської слободи, що залишавшийся у фортеці Овчинників прикривав відхід поки не кінчилися гарматні заряди, а потім з трьома сотнями козаків прорвався через ворожі лави і відійшов до Нижньоозерної фортеці. В середині квітня 1774 козаки, очолювані Овчинниковим, Перфіл'євим і Дехтяревим, виступили з Яїцького містечка проти бригади генерала Мансурова. В бою 15 квітня біля річки Биковки пугачовці потерпіли важку поразку (серед сотні козаків, полеглих в бою, був і отаман Дехтярев).Після цієї поразки Овчинників зібрав розрізнені козачі загони і глухими степами вийшов до Пугачова у Магнітної фортеці. Послідував чи то похід, чи то втеча по Уралу, Прикам'ю і Поволжжю, Башкирії, узяття Казані, Саратова, Камишина. Переслідувані військами Михельсона, козаки втрачали своїх отаманів, кого полоненими — як Чику-Зарубіна під Уфою, кого убитими. Військо то перетворювалося на жменьку козаків, то знову наповнювалося десятками тисяч мужиків.

Після того, як стурбована тривалістю бунту Катерина Велика направила війська з турецьких меж на чолі з Суворовим, і важкі поразки посипалися одне за одною, верхівка козаків вирішила отримати прощення шляхом здачі Пугачова. Між степовими річками Узенямі вони зв'язали і видали Пугачова урядовим військам. Суворов особисто допитував самозванця, а після очолив конвоювання посадженого в клітку «царя» до Москви. Основні сподвижники з числа яїцьких козаків — Чика-Зарубін, Перфіл'єв, Шигаєв були засуджені до страти разом з Пугачовим. Після придушення повстання в 1775 Катерина II видала указ про те, що в цілях повного віддання забуттю смути Яїцьке військо перейменовується в Уральське козаче військо, Яїцьке містечко в Уральськ, військо втратило залишки минулої автономії.

[ред.] Уральське козаче військо

На чолі уральського козацтва були поставлені наказний отаман і військове управління. З 1782 року воно керувалося то астраханським, то оренбурзьким генерал-губернатором. У 1868 році було введено нове «Тимчасове положення», по якому Уральське козаче військо було підпорядковане генерал-губернатору (він же наказний отаман) знов утвореної Уральської області. Територія Уральського козачого війська складала 7,06 млн га і ділилася на 3 відділи (Уральський, Лбіщенський і Гур'євський) з населенням (1916) 290 тисяч чоловік, зокрема козачого — 166,4 тисяч чоловік в 480 населених пунктах, об'єднаних в 30 станиць. 42 % козаків були старообрядцами, невелика частина складалася з калмиків, татар, казахів і башкір. У 1908 році до Уральського козачого війська були приєднані ілецькі козаки.

Треба сказати, що тема старообрядництва завжди була украй чутливою для уральців. Історично склалося так, що під час ніконовських реформ Яїцьке військо мало повну автономію, а також територіально було сильно віддалено від Московського царства,в наслідок чого зберегло віру і обряди незмінними, такими як вони були в XIV—XV століттях, під час появи предків на берегах Яїка. Ізольоване від бурхливих церковних змін, військо і згодом рахувало за гріх відступ від успадкованої віри і обрядів. Більшість бунтів і заколотів протягом XVIII і особливо XIX століть були в більшості своїй безпосередньо зв'язані і з посяганнями уряду на духовне життя яїцьких, уральських козаків. Одній з причин бунтів проти видачі збіглих з Уралу було бажання захистити братів — прихильників старої віри, що бігли від гонінь у тому числі і на Яїк.Як і всі старовіри, козаки страшилися складання яких-небудь реєстрів, особистих документів, вимог носіння уніформи. Одним з прикладів може служити так званий «бенкет Кочкин» — хвилювання зв'язані з введеням форми для війська в 1803 році. Коли оренбурзький генерал-губернатор Волконський отримав звістку, про те що козаки відмовляються одягати одяг з «антіхрістовамі знаками», був висланий батальйон під командуванням якогось Кочкина. Послідувало жорстоке покарання: «Їх пороли на снігу за містом. Вони скидали з себе одяг і голі валилися на мерзлу землю: — Хоч померти на грудях рідної землі в своєму людському обличчі!» (В. П. Правдухін). Лише з введенням так званого «єдиновірства», коли в церквах, що формально належать офіційній церкві, дозволялося проведення служб протопопами з козаків по старому статуту і по старопечатним книгах, наступило деяке затишшя.

Розгроми староверчеських скитів до середини XIX століття привело до відділення певної частини козаків до «беспоповців», появі на Уралі «австрійської віри», велика ж частина остаточно перейшло до «єдиновірства». Втім, державні мужі прямо свідчили, що «. козаки Війська Уральського все взагалі з дружинами і дітьми суть старообрядці», отаман Столипін, пропонує митрополитові Антонію не проводити напучення розкольників : «Козаками, Ваше преосвященство, треба бути дуже обережним: гнути треба, але треба і парити, порушити пугачевщину дуже і дуже легко!» і докладаючи в звіті шефові жандармів В. А. Долгорукову від 6 грудня 1859 р. що «всі 67 тисяч уральських козаків по одностайній згоді і добровільному потягу приєдналися до єдиновірства», але за іншим свідченням — «Мудро тільки, щоб козаки здалися: це не мужики, якими уряд звик зневажати як завгодно». «Дійсне придбання для православ'я відбудеться тільки в наступному поколінні, яке не залишиться нехрещені», — писав А. Д. Столипін[2].

Основним заняттям уральських козаків, що забезпечувало війську неабиякий достаток, у всі часи було рибальство. Багата осетровими річка Урал — давала в Царській Росії основний «врожай» чорної ікри і червоної риби. Вище за Уральськ козаками був побудований учуг, пристосування з колод, пізніше із залізних арматурин, що не дозволяє великій рибі піднятися вище по річці. Право на побудову учуга, підтверджене багатьма законодавчими актами, складало один з важливих і старовинних привілеїв Уральських козаків. Простір перед учугом охоронявся караулом, озброєним аж до гармат. Всі правила рибного полювання були розписані до найдрібніших подробиць, існували зимові, весняні, осінні сезони лову, періоди спокою, коли під час нересту заборонявся навіть дзвін в церквах, не то що поява на річці. Розуміючи, що благополуччя війська повністю залежить від риби, військо строго дотримувало правила, сприяючи регулярному відтворенню осетрових. «Головний промисел і вправа яїцьких козаків полягає в рибному лові, який ніде в Росії так добре не обговорена і законами не обмежена, як в тутешньому місці», — писав в XVIII столітті академік Паллас. Уральське рибне господарство вважалося передовим по Росії, основні його дійства були багато разів описані в художній літературі, зокрема Далем, Короленко, Федіним, уральцями Желєзновим і Савічевим.

Правила рибного лову останній раз систематизувалися Н. А. Бородіним, уральським козаком, ученим-іхтіологом, випускником Петербурзького університету, піонером штучного розведення осетрових на Каспії для підтримки популяції. «Правила рибальства в Уральському козачому війську» наголошували:





Автор: vitalya


Введіть скриньку:

Також може зацікавити:

Категорія: Історична нотатка | Переглядів: 1730 | | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук

Ваш сховок
Привіт, Мандрівник!



Пcевдо:
Пароль:


Чим зайнятись?
Реєстрація
Реєстрація на сайті

Останнє з ради

1. Ваш улюблений гетьма...

2. Неважко І непогано ...

3. Пиши ТЕКСТИ - отриму...

4. Привіт пробач та тем...

5. Діагностичний центр


Народне слово:
Московські чернетки

Грецькі вісточки

Османський ярмарок

Персоналії:
Отаман Вишневецький
Дмитро Вишневецький
Северин Наливайко біографія
Северин Наливайко
історія Самійшла Кішки
Самійло
Кішка
Петро Сагайдачний
Петро Конашевич
біографія Івана Богуна
Іван
Богун
Оповідь про Івана Мазепу
Іван Мазепа
розповідь про Івана Сірка
Іван
Сірко
мова про Івана Виговського
Іван
Виговський
Зображення Палія
Семен
Палій
розповідь про діяння Полуботка
Павло
Полуботок
Картинка Розумовського
Кирило
Розумовський
Дорошенко гетьман
Петро
Дорошенко
Богдан Зиновій Хмельницький
Богдан
Хмельницький
Іван Скоропадський
Іван
Скороп...
пилип орлик та конституція
Пилип
Орлик
Юрій Хмельницький
Юрій
Хмельни...

Статистика


Всього онлайн: 14
Вільних мандрівників: 14
Низових користувачів: 0

Сьогодні були:




Мапа сайту
I love Google! Я люблю Google! Kocham Google! Ich liebe Google!