«Українці не відали, що таке люлька й тютюн, аж поки російський цар Петро Перший не завіз це в Україну», — можна «дізнатися» сьогодні з популярних російських книжок і телесеріалів. Петро Перший правив у Московії з 1689 року, а «вікно в Європу» прорубав аж після 1710–го. Чи справді так? Он Мамая все із люлькою малювали. Хоча обізнані люди зауважать, що народна картина «Козак Мамай» датується десь другою половиною XVIII століття. Та ще ж був гетьман «Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний». А Петро Сагайдачний мав люльку ще на початку XVII cтоліття, адже загинув у битві під Хотином у 1621 році. Та, може, пісня створена пізніше?..

За роз’ясненням звертаюся до фахівця — відомого дослідника козацтва, кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН Тараса Чухліба. Він розповів, що люлька відома в Україні із XVII століття. Очевидно, козаки «познайомилися» з нею під час походів Чорним морем до берегів Туреччини, до Стамбула. Відомо, що в Європу люлька прийшла з Америки після великих географічних відкриттів. Уже в другій половині XVI ст. цей засіб для паління тютюну з’являється в Англії і Голландії. З Європи люлька потрапила на Схід. А в Україну «припливла» вже з Туреччини. Це підтверджує етимологія, адже тютюн, люлька — слова тюркського походження.

Нині чи не в кожному українському музеї ми можемо побачити люльки з тих давніх часів, знайдені археологами. Вони є в Національному історичному музеї, Музеї гетьманства у Києві, Дніпропетровському історичному, на Хортиці. Чи не найбільше люльок — у Державному історико–культурному заповіднику «Козацькі могили» на місці Берестецької битви (1651 р). У 1960—1980 роки там на чолі археологічної експедиції працював історик і археолог Ігор Свєшніков. Він відкопав сотні козацьких і польських люльок. Шляхтицькі люльки важко відрізнити від козацьких. Але поруч із тими люльками, що їх визначили як козацькі, знаходили козацькі речі. Це в основному люльки дерев’яні і глиняні. На них викарбувано східний орнамент. Пізніше, наприкінці XVII — XVIII століття, зустрічаються люльки з українським орнаментом. Це специфічні маленькі люльки завдовжки 5 сантиметрів із чубуком коротшим, ніж зараз. Були люльки і колективного паління, де не один чубук, а два–три, а то й чотири.

У Росію тютюн проникав з України контрабандою. Бо в тодішній Московії заборонялося палити люльки і... Читати далі »

На побудованій торік копії старовинного човна українці вирушили на День Незалежності Грузії

Козацький корабель -- чайка «Спас» -- пішов у свій перший далекий похід. До цього побудоване руками сучасних козаків судно пройшло випробування на озері поблизу Львова та подолало відстань від Миколаєва до Севастополя, де й зимувало. Тепер же «Спас» перетинає Чорне море.

Старт відбувся 20 травня в Балаклавській бухті Севастополя. 26 травня в День Незалежності Грузії козаки мають прибути до Батумі. Проводжати наших мореплавців прийшли офіцери Військово-морських Сил України на чолі з командувачем ВМС ЗСУ віце-адміралом Ігорем Тенюхом, котрий заради цієї події дочасно повернувся з саміту командувачів флотів країн Чорноморського басейну. Грузини завітали до Балаклавської бухти великою громадою на чолі з Генеральним Консулом Зурабом Квачадзе та Консулом в Криму Елгуджою Кепуладзе. Цікаво, що дипломати та їхні сини були вбрані в національний одяг. Військовий капелан УПЦ КП отець Макарій прочитав молитву і освятив прапор, під яким пішли козаки. Усіх гостей члени екіпажу частували медівкою та кулішем, особливо ж нам запам’яталася кава, зварена на човні. Після неї дуже хотілося пити, адже напій був солений. Виявилося, хлопці миють чашки за бортом в морській воді.

За словами капітана «Спаса» Мирона Гуменецького, мореплавці везуть крім традиційної медівки та куліша, порохових салютів і феєрверків, ще й запальні українські пісні та козацькі забави. Напередодні походу члени екіпажу чайки спільно з керівником консалтингової компанії «Злато скіфів» Юрієм Червінським провели конкурс дитячих малюнків на тему «Якою я уявляю Грузію». Роботи учнів київської школи мистецтв №5 українці подарують грузинам. Звідти привезуть малюнки тамтешніх дітей про Україну та кілька бочок вина, яким пообіцяли частувати всіх, хто прийде після їхнього повернення на забаву на Трухановому острові. Там козаків зустрічатимуть піснями Олег Скрипка, гурти «Мандри» та «Гайдамаки».

А напередодні офіційного старту козаки взяли на борт журналістів для прогулянки по бухті. На човні налічувалося чоловік 30, пильне око українського прикордонника одразу це помітило. Чоловіки у формі скомандували негайно пристати до берега, оскільки в їхніх паперах значилося десятеро осіб, власне, вся залога «Спасу».

Отже, наша прогулянка виявилася короткою, на козаків же очікувала зн... Читати далі »

АТАКУВАННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ 1775 р. – воєнна операція російської армії (25 травня – 8 червня 1775), в ході якої була знищена Нова (Підпільненська) Січ і Запорозька Січ припинила своє існування.

Внутрішньополітичні передумови ліквідації Запорозьких Вольностей склалися в Російській імперії з кінця 1730-х рр. Зовнішньополітичні передумови остаточно утворилися на початок 1775 р., внаслідок успішної для Росії війни з Туреччиною (1768 – 1774), укладення Кючук-Кайнарджійського договору 1774 р. і посилення позицій Росії у причорноморському та центральноєвропейському регіонах.

Серед причин скасування Запорозьких Вольностей необхідно виділити небажання російського уряду більше терпіти "держави в державі"; можливість у майбутньому унезалежнення Запорожжя; побоювання Катерини ІІ можливого союзу Січі з Кримським ханством, спрямованого проти Росії, прагнення російських вельмож захопити багаті землі, природні багатства козацької республіки; намагання російського уряду шляхом поширення регресивних кріпосницьких порядків на окраїни імперії (Запорожжя) послабити ту кризу, в яку потрапила феодально-кріпосницька система Російської держави; прагнення уряду убезпечити себе на майбутнє від можливих соціальних потрясінь, ліквідувавши Запорожжя – осередок антикріпосницької і антифеодальної боротьби.

Прийняття остаточного рішення про зруйнування Нової Січі прискорила відчайдушна протидія козацтва, зокрема, шляхом збройного опору, колонізаторській політиці російського уряду в останні роки існування Війська Запорозького. Влітку 1774 р. російський уряд взяв курс на повне скасування запорозького козацтва. Остаточне рішення про ліквідацію Січі ухвалили на засіданні придворної ради імперії 7 травня 1775 р. Ініціатором скасування Січі була імператриця Катерина ІІ. Військова операція проти Запорожжя готувалася ретельно і у цілковитій таємниці. Для її здійснення уряд зібрав значну кількість військ. Їх основу склали добре навчені частини 1-ї російської армії, що поверталися з російсько-турецької війни: 31 полк і 37 ескадронів (45.000 чоловік). Командування військами самодержиця доручила генерал-поручику П.А.Текелію. Лівобережні запорозькі паланки повинен був захопити з військами генерал-поручик О.О.Прозоровський. Загальна кількість військ, спрямованих на зруйнування Січі, дорівнювала близько 65.000 чоловік.

В кінці травня російські війська під проводом П.Текелія, поділені на 5 загонів, вступили на Запорожжя. Перед походом на Запорожжя російське керівництво з метою... Читати далі »