Хо́ртиця – найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя нижче Дніпрогесу, унікальний природний й історичний комплекс. Хортиця є одним з семи чудес України.
Мешканці міста Запоріжжя називають Хортицю - "острів".
Хортиця є найбільшим островом на Дніпрі. На північній стороні острова був останній дніпровський порог. Хортиця витягнута із північ-заходу на південь-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно З 000 га.
Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а в післявоєнні часи був залісений лісовим господарством в північній частині, де грунти є пісчаними. В південній частині зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослим, які зберіглися тількі на острові, але в давнини зростали на всій території півдня України. На крайньому півдні острова існують плавні.
З геологічної точки зору, Хортиця являє собою частину Українського кристалічного щита. Доліна Дніпра в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини ріки. До будівництва Дніпрогесу русло Дніпра перетинало дев'ять порогів. Безпосередньо біля о. Хортиці не було порогів, але збережені скельні острови й скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Хортиця й прилягаючі до неї острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські пороги».
Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,5 млн. років, у першу чергу – граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом піднімаються скелі висотою 40-50 м, що спадають до півдня.
Флора Хортиці нараховує більше 1000 видів вищих рослин, з яких 15% є ендеміками. На острові зустрічаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою рікою, рослинні групування істотно відрізняються від материкових.
У Воскресенському літопису під 1223 роком названий Варязьким островом.
Костянтин Багрянородний називає острів Святого Григорія (гадають просвітника Вірменії, що колись мандрував на Русь по Дніпру), що мало бути надане християнами у оточенні київського князя Ігоря.
В руських літописах він називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом. Вперше назва Хортичий острів згадана у зв'язку з походом князя Святослава Ізяславича проти половців 1103 року.
Еріх Лясота, Боплан називають його Хортицею та Хіртицею. Польський хроніст Мартин Більський — Хорчика. Василь Зуєв й князь Мишецький — Хортиц У атласі Дніпра 1786 року адмірала Пущина — Хитрицький. Рігельман — Хордецький острів.
Дослідники виводять назву від тюрксько-половецького „орт”, „орта”, що означає „середній”. Слово Хортиця також виводять від «хорт» - «пес», і від давньослов'янського бога Хорса
Згідно версії В. Фоменка, грецька назва Хортиці — острів Святого Георгія, походить від імені скіфів-землеробів, де грецьке георгія означає землеробоство.
Завдяки стратегічному положенню Хортиця мала багате історичне минуле. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків.
1965 року острів Хортиця став державним історико-культурним заповідником, в якому передбачено створити музейний комплекс, присвячений історії запорозького козацтва. Археологічні і історичні знахідки здебільшого зберігаються в Запорізькому історичному музеї у північній кінцівки острова.
На острові багато назв пов'язаних з перебуванням запорожців: урочище Сагайдачного, Січові ворота, Козача могила, Совутина скеля та інші.
У 15 сторіччі Хортиця стала центром формування протидії Польщі зі сторони козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах «засіки». Саме на Малій Хортиці ( можливо в 10 км на північ від Хортиці, або на острові Байди), у 1550-х pp. князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, що планувалася польським урядом для контролю над рухом козаків через Дніпро і на Хортиці. У січні 1557 рр. турецько-татарські війська напали на фортецю і згодом зруйнували. На острові Байда були виявлені залишки дерев'яних укріплень, оборонні, господарчі споруди та житлові приміщения 16 сторіччя.
У 1596—1648 рр. з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович-Трясило (1630), Іван Сулима (1635). Богдан Хмельницький 1648 розгромив на Хортиці польську залогу.
У 1660—1670-х pp. Хортиця була військовою базою Івана Сірка.
В балках Молодняга i Липова відкриті зимовники запорозьких козаків 18 сторіччя, де знайдені цвяхи, кераміка, ножі та інше.
Багато пам'яток з російсько-турецької війни 1735-1739 років, в якій брали участь запорожці.
У 1736 poці на Хортиці була заснована Запорозька верф, і для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків чайок верфи затонуло біля острова.
Монумент на честь розгрому запорізькими козаками на чолі з Б.Хмельницьким польських гнобителів у січні 1648 р.
До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорізької Січі. Під час російсько-турецької війни 1735—1739 рр. на Хортиці збудовано укріплення, залишки яких збереглися.