Раз уже так сталося, що ти потрапив на портал, то мотай на ус! Не гоже по Січі без хорошого провідника блукати, радимо звернутися до Вогнелиса, він старий і бувалий. Його складно надурити, бачить все як є, а чого і не бачить, то те угадає! Гляди нижче за ним:
Доброго здоров'я, Мандрівники! Сьогодні мова піде знову про славного Івана Сірка. Якось один із відвідувачів нашого порталу надіслав мені у листі таке прохання:
Перш за все на сайті зроби заклик до козаків, щоб писали до уряду і президента про присвоєння залізничній платформі імені "І.Д. Сірка".
На автостраді поруч із залізницею вказівники і Рідною Мовою , і англійською говорять про Івана Дмитровича Сірка. А залізнична платформа зветься
86- кілометр. Це не добре ! Як гарно звучатиме : "Дайте квиток до Сірка"- так будуть говорити люди. І Славний Батько наш Іван Дмитрович , посміхнеться !
Їй Богу , посміхнеться!
Виклав думку, а Вам побратими уже вирішувати, хто має час, бажання та змогу - нехай займеться тим.
Ось що пище про про свою маленьку подорож цим чудовим краєм:
Сів у електричку і на душі потеплішало. Їхав і як завжди милувався Українським Степом з вікна. Та далі відбувається кожен раз одне і теж.
Електричка зайшла на міст над річкою Базавлук і тут защимило серце , і чомусь сльоза недоречно з"явилася. За вікном Красень БАЗАВЛУК з своїм
річищем та плавнями. В душі розмовляю з Ним , та не довго- електричка дуже швидка , нажаль. Та ось і станція з таким гарним ім'ям Чортомлик.
Далі електричка рухається дуже повільно-воно так здається. І ось за вікном майнула дорога на Капулівку- електричка пробіглася над річкою Чортомлик і
зупинилася біля платформи Сірка ( так повинно бути , а не 86-кілометр ). Сходжу на платформу- Господи Слава Тобі , що я тут ...
Як на мене - чудово, сам наче глибше вдихнув!
Нижче - кілька слів, вітаю того хто хоча б частково, але сприйме їх:
Я СЬОГОДНІ ЩОСЬ ДУЖЕ СУМУЮ
Я сьогодні щось дуже сумую,
Про козацькую долю згадав, Ще й про славу свою не забуду
Що колись я , як сокіл літав. Боронив свою Рідну Вкраїну , Не боявся я лютих татар , І не думав , що вполі загину ,
Як громив я лихих яничар. А тепер все пройшло , все минуло ,
Чорна хмара над морем лягла ,
І на горе синам України
Гірка доля у гості прийшла Плачуть гори і плачуть долини , Плачуть ріки і плачуть моря , Що з наказу змії Катерини
Кров'ю плаче козацька земля
Вибачайте, що не виклав раніше матеріялів. Буденні мороки...втікти б у степ =)
Щиро дякуємо побратиму Ориславу за щирі думки та чисті слова!
Слідом і в галерею викладу кілька фото, які також отримав від нього. В кінці викладу картину, яку написав козак з Січеславщини Микола Дмитрович Кононенко, м.Кривий Ріг.
