Головна » 2012»Лютий»11 » Історія козаків - політичні вектори Запорозької Січі
15:26
Історія козаків - політичні вектори Запорозької Січі
Доброго всім часу доби! Сьогоднішня публікація надійшла на козацький портал в рамках акції від сайту про заробіток. Автором є Лакомський Артем із м. Бар. Як на мене, у нього вийшло непогане узагальнення козацької історії. Читаємо:
Козацька Січ, яка була основною військово-політичною організацією української нації в XVI-XVIII ст., взаємодіяла з різними політичними утвореннями того часу.
Керівники Січі по-різному орієнтувалися на співпрацю з іншими державами та народами, однак виділити провідні вектори можна, зважаючи на військові союзи та політичну підтримку. Перші впливові козацькі отамани Іван Підкова і Северин Наливайко проявляли великий інтерес до Молдавського князівства, намагалися сформувати політичну опозицію Османській імперії та Речі Посполитій за рахунок створення на території Молдавії буферної зони, захопивши в ній владу.
Правобережжя Дністра постійно приваблювало козаків, оскільки там був вакуум військової присутності: молдавські князі не мали достатньої влади, турецькі завойовники навідувалися рідко, хоча формально володіли цими землями, а Річ Посполита не наважувалася поширити сюди свою владу через гарантований конфлікт зі Стамбулом. Козацька експансія на територію Молдавії продовжувалася за часів Богдана Хмельницького.
Південь Московського князівства завжди був для козаків тією територією, яку вони могли зайняти після невдалих конфліктів із Польщею. Так вчинили козаки після повстань під керівництвом Якова Остряниці, Дмитра Гуні і Тараса Трясила. Освоєння територій навколо Дону відбувалося у зв’язку із політичним тиском Польщі, і це провокувало своєрідну мирну окупацію цих земель козаками. Колишні міста половців і монголів стали заселятися українцями. Ці території також страждали від турецько-татарських набігів, і Москва активно формувала захисну смугу з воєнізованих поселень-фортець.
Білорусь ніколи не сприймалася Польщею та Литвою як країна, що претендує на самостійне управління, тому козацьке просування на її територію не сприймалося як внутрішня міграція населення, і не більше. Однак під час Визвольної війни 1648-1657 років козацькі полки були утворені на території Південної Білорусі з центрами в містах Мозир, Пінськ, Гомель та Берестя. Вплив козаків на цю територію продовжувався протягом наступних десятиліть.