Козацьке середовище на Запоріжжі

Будь-яку соціальну групу людей, стабільну в сукупності часових рамок і географічних меж, об’єднують певні риси, а деякі навпаки – дозволяють розрізняти окремі складові цих соціальних груп. Часто має місце входження однієї соціальної групи в іншу, сукупність кількох груп складають одну велику, що їх об’єднує за якоюсь універсальною для них ознакою.

Козацьке середовище на Запоріжжі було надзвичайно різнобарвним, і водночас об’єднувалося конкретними особливостями та цілями. Розглянемо найбільші соціальні групи Запоріжжя:

1.       Козаки-січовики. Це запорожці, котрих вважали найдосвідченішими жителями Січі, і які постійно перебували там. Вони мали найбільший авторитет при вирішені питань, котрі торкалися життя всіх Запорізьких земель. Чисельність козаків-січовиків була досить малою порівняно із всією кількістю представників запорізького козацтва.

2.       Козаки з лугу (паланкові, з хуторів). Це найбільша частина запорізької соціальної групи. Вони збиралися на Січі кілька разів на рік, іноді досить надовго. Ці козаки активно займалися промислами, господарюванням, торгівлею, а іноді жили з того, що грабували татар, молдаван, турків чи москалів, поляків та всіх, хто траплявся на шляху. Паланкові козаки становили кількісну основу запорізького війська. Вони несли чатову службу в степу, організовували відступ війська перед сильнішим противником. Сучасною мовою можна сказати, що ці козаки постійно відповідали за тилове забезпечення.

3.       Козаки-посередники, що здійснювали контакт із посполитими землями та іншими державами. Це був особливий варіант козацтва, що перебував у напівлегальному або в легальному статусі на території Речі Посполитої. Вони мали різні політичні, торгівельні та інші зв’язки із Запоріжжям і часто перебували у лояльних відносинах із королівською адміністрацією та Січчю одночасно. Як правило, їх відносили і до запорізьких, і до реєстрових козаків. Вони несли службу на південних кордонах воєводств або не мали постійно встановленого регіону перебування.

4.       Населення, що займалося промислами і торгівлею, скотарством, іноді землеробством і жило навколо Січі та на території всього Великого Лугу. На відміну від паланкових козаків, це населення не було воєнізованим настільки, щоб виступати в походи і нести вартову службу. Однак при потребі могло швидко організуватися під керівництвом власне козаків.

5.       Духовенство. Знаходилося на Запоріжжі, в тому числі на Січі

6.       Прийшлі елементи. Це могли бути посли, представники інших держав чи шпигуни, які жили деякий час на Січі або навколо неї, перебували на Запоріжжі у торгівельних справах чи подорожували. Вони вносили значну активність в козацьке життя і допомагали здійснювати інформаційний обмін із сусідніми країнами.

Отже, найбільші соціальні групи, з яких складалося населення Запоріжжя, були взаємодоповнюючими і взаємопроникаючими. На різних рівнях вони формували одна одну, і дозволяли загальному козацькому середовищу перебувати в динаміці постійного руху і розвитку.