Після татар запорозьким козакам доводилось часто стикатися з поляками, землі яких межували з Запоріжжям із заходу. Поляки неодноразово організовували військові експедиції в цей край. Та й запорожці не раз вирушали в походи, спрямовані проти володіль польської корони. Причини неприязні й недовіри запорозьких козаків до поляків сягали давнини й корінилися у самій польській історії і на них слід зупинити увагу.
1569 рік з укладенням Любінської унії про об'єднання Великого князівства Литовського й Польського королівства виникла держава Річ Посполита. Умови цієї унії передбачали перехід українських земель під юрисдикцію Коронного краю. Одразу ж виникла важлива проблема, яка полягала у визначенні юридичного статусу українського козацтва. Справа полягала в тому, що в тогочасній Польщі юридично визнавалися лише три стани населення: шляхетський, селянський і міщанський. Представники шляхтетського стану мали обмежені права, як особисті, так і політичні. Селянство ж перебувало у повній залежності від шляхти і фактично було безправне. Проміжне становище було в міщанського стану, права яких залишалися дуже обмеженими.
Що ж до українського козацтва з його незалежним ладом та виборним началом, то воно не відповідало жодній із названих категорій. Козаків не можна було порівнювати ані з шляхтою, ані з міщанами, ані з селянами. Зарахувати козацтво до шляхетського стану було неможливо хоча б тому, що шляхта сама активно протидіяла цьому, оскільки надто дорожила своїм винятковим становищем у державі і завжди негативно ставилися до так званих "нових людей", яким король дарував шляхетство. До міщанства козаків не можна було зарахувати тому, що цей стан у Польщі не був місцевою установою, а виник внаслідок дарованого зверху магдебурзького права і охоплював лише мізерну частиу польського населення, яке проживало у містах, наділених цим правом. До того ж місцезнаходження міщан зовсім не відповідало заняттям та місцезнаходженню козаків. Селянами козаків такого було недоцільно вважати, оскільки переведення козацтва у цю безправну категорію населення могло б призвести до загального повстання козацтва, яке не менше, ніж шляхта, пишалося своїми винятковими правами і привілегіями, цінувало свою свободу і до того ж було озброєною верствою. А це могло загрожувати польській державі великими внутрішніми негараздами. Пізніше так і трапилось, згадаймо
Коліївщину Підготував Сашко_Залізняк, спеціального для козацького порталу.