Гей, як крикнув та козак Сірко та на своїх хлопців: "Ой, сідлайте коней, хлопці, та поїдем до Криму в гості”. Та туман поле покриває, Сірко з Січі виїзжає. Ми думали, що то орли злітаються,
Народні мелодії до танцю з репертуару Г. Гончаренка (Ф. Колесса «Мелодії українських народних дум» С. 531, 532) та П. Гончаренка. З альбому "Кобзарський монолог" (2003 р.)
Про виконавця: Сергій Олександрович Захарець (10 січня 1980) — репродуктивний кобзар, грає на старосвітській бандурі. Пісня "Їхав козак на війноньку" з альбому "Кобзарський монолог" (2003 рік).
Ти віриш, що досі триває бій,
Що кров’ю полита сира земля,
Навіки спинився час, коли ти впав з коня.
Ти мабуть не бачив і не відчув
Мить, коли вічним сном заснув,
Востаннє побачивши ці вільні небеса.
Із-за гори, із-за кручі
Скриплять вози їдучи,
Попереду козаченько
Так вигукує, їдучи:
"Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго будуть з тебе
Кровавицю пити,
І діточок твоїх рідних
По-московськи вчити?
Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю — забрали з собою. Ой ти, Галю, Галю молодая, Підманули Галю — забрали з собою. Ой ти, Галю, Галю молодая, Підманули Галю — забрали з собою.
Приспів:
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною вона не розповідала
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною вона просто не знала
1
Ось і скінчився цей день, спала спека, впала тінь
Я дивлюсь на тих хто бився, хто тут назавжди залишився
Так, справжня була січа, спи спокійно малеча
Ми їм допомогли напитись "червоної води"
А ті хто впали ввечері ранком не здіймуться з землі
І їх з собою понесуть чорні круки та вовки
Я дивлюсь на свої руки, мов чужі, липкі від крові
Ми тут стояли "до останнього", не за гроші, а заради волі
Я залишився один у безкрайньому степу, і я пішов
Я не міг бачити сиріт, та заплаканих удов
По гіркому полину, по чумацькому шляху
Як безпритульний собака, я йшов байдуже
Я втратив все що мав, пробач, пробач, мене друже
За те що тебе нема поруч, я кляв ту зозулю
На тій осиці, в тому лісі, та через декілька днів
Побачив вогник, серед степу, біля якого хтось сидів
Я піду до небокраю
Де би вони не сховались я їх відшукаю
Я піду до небокраю
Де би вони не сховались я їх відшукаю
Чув я від діда про дивні рослини
Ті що дарують щастя людині
Переробляють ніч в день, сльози на сміх
І дарують дуже багато втіх
А щоб їх знайти треба їхати у Карпати
На чорній горі щільно шукати
І я їх знайду, це не буде марно
І буде усім весело і буде усім гарно
Ми будували комунізм, але в нас не вийшло,
Вмерли коні - залишилося червоне дишло.
Бабу будували з величезним мечом,
А прожектор перестройки хтось побив кирпичом.
Хтось та й вродиться з нас, нещасливих,
Я не знаю, яким був рід.
Пресвята Богородице Діво,
Вирушаєм сьогодні в похід.
Затріпочуть хоругви крилами,
Запорізький лунатиме марш,
Бий по очах, по серцю, струмом по руках
Коли ніч прийде у місто по рожевих пелюстках
Я дивитимусь на неї, Боже, як її хочу
Але доторкнутися не можу і тому лише шепочу
Бий по очах, по серцю, струмом по руках
Я шукав її давно по віршах, у містах, піснях
І гадав, що знайшов, коли на неї подивився
Та у очах побачив – "Пробач, ти помилився"
Вони виникли ще в XV-XVI столітті у боротьбі українського народу проти феодального гноблення та іноземних загарбників . В цих піснях ідеться про польову сторожу козаків , їх постій і пожежу , що відбулася у в степу , про потоплення турецького корабля і бурю на морі , а також про смерті козаків на полі бою .
Найголовніше, що в козацьких піснях йдеться про молодих козаків, які дали в жертву свій час, а в деяких випадках - життя. Ці жертви вони зробили заради своєї країни і свободи інших людей.
Найчастіше в цих піснях йдеться про прощання з родиною, битви з ворогами, а також героїчні подвиги козаків.
Прикладом, таких пісень є народна пісня "А вже років двісті", "В полі доля стояла" та ще багато інших.
Також в них оспівується доля людей, що були проти кріпацтва.
Переважно в козацьких піснях йдеться не про вчинки героя, а про його емоції .
Козацьке життя у ліричних піснях змальовано, як правило, поза межами битв, звитяжних подвигів. Їхнє життя в походах, було позбавлене миттєвостей відпочинку.
Я можу вам розказати, про одну жартівливу й бадьору козацьку пісню "Ой на горі женці жнуть". Вона виконується в ритмі козацького маршу.
У першому варіанті пісні виявленно, що у ній не було епізоду з жінкою Петра Сагайдачного.
В тих самих роках було створено пісню "Засвистали козаченьки", створена в честь перемоги у травні 1648 році, Богданом Хмельницьким польських військ.
Також популярною є пісня Марусі Чурай "Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі", саме в опері "Тарас Бульба" і "Чорноморці" була використана ця пісня.
Ще популярною була козацька пісня про Морозенка, прототипом якого вважають Станіслава Мрозовицького, що загинув у 1649 р. при облозі Збаража.
Козацькі пісні, як найдавніший пласт суспільно-побутової лірики, зберігають також деякі елементи міфологічного мислення. Хоч у них нема чітко виражених фантастичних картин, але, наприклад, в образі козака поряд з оспівуванням його природних здібностей , може говоритися про його надприродні вміння чи силу - перед ним відступають не тільки вороги, а й втікають звірі, бо «чують його силу»;
Козацькі пісні співались по всій Україні, але осередками їхньої популярності були Лівобережжя та Правобережжя. Там найчастіше відбувалися події, що не можна було не оспівувати. Так, заспівно-приспівний характер пісень “Ой на горі та женці жнуть” або “Засвистали козаченьки” свідчить про появу нової контрастної драматургії в мелодії.
Ряд відомих пісень любили співати кобзарі, лірники трактуючи їх у стилі дум.
Отже козацькі пісні в XV-XVI столітті користувалися шаленою популярністю. Звичайно, сучасний світ не дуже згадує про ці пісні, але все-таки знає їх та інколи співаэ чи просто слухає.
Пісенна спадщина часів козаччини в Україні дуже велика, і це пов’язано як із характером історичних та соціальних подій,
так і з менталітетом українців. Формування культури, особливо усної народної творчості, було сприятливим через насиченість
подій, велику кількість військових конфліктів та лідерів народних повстань. Тривалий час пісні про козаків складалися не лише козаками,
а й всіма іншими верствами народу, в тому числі такими, що вважалися противниками покозачення. Наприклад, багато молодих польських, руських
та литовських шляхтичів, які в певних випадках ставали на шлях козацтва, провокували складання пісень про козаків. Досить несподівано проявлялися
основні лінії пісень козацької доби – вони були не просто пов’язаними із війнами, а й торкалися ліричних мотивів, любові, дружби, природи, обрядів
і соціально-побутових подій. Козацькі пісні виникали як в запорозькій Січі, так і під час походів, на зимівниках і просторах козацьких паланок,
вперто намагаючись відтворити народну мудрість Київської Русі, хоч як їх і не пригнічували вороги. А зараз ми маємо багато хороших історичних пісень.