Козацьке військо було потужним бойовим формуванням, що мало розгалужену військову структуру і широкі можливості, та могло протистояти будь-якій армії свого часу, про що свідчить історія його славетних звитяг. Проте, у ньому були присутні і певні недоліки, які також нерідко приводили до трагічних поразок. Тож варто розібратись в особливостях козацьких військових формувань задля розуміння їх сильних і слабких сторін.
В першу чергу розглянемо історичний розвиток, трансформацію і розгалуження козацького війська.
Все розпочалось з XVст., з не численних військових ватаг, що рухались Диким Полем у пошуках помсти чи наживи. Це були неоднорідні за озброєнням, особовим складом та організацією загони, що діяли в своїх цілях і не мали централізованого командування. Паралельно з ними діяли угрупування так званих городових козаків, що складались з міщан і місцевої шляхти, під порядкуванням територіальних старост. З часом загони укрупнювались, з’являлись стратегічні цілі та офіційне командування.
Дмитро Байда-Вишневецький заклав першу з відомих нам Січ, що послужила праобразом для всіх наступних. Також він остаточно зібрав до купи козацькі загони та організував класичний устрій Запоріжжя. Козаки стали новою верствою населення порубіжних зі Степом земель. По тому з запоріжців і городових козаків було сформоване реєстрове козацтво, що офіційно було покликане боронити кордон та брати участь у військових діях Речі Посполитої, перебувало на державному забезпеченні і мало свій територіальний центр у містечку Трахтемирів. Паралельно козаки, що не входили до державного реєстру, були поставлені у напівлегальне становище. Найвищого розвитку і військової могутності козацьке військо досягло у часи гетьманування Петра Сагайдачного, що зі своїми полками громив війська Османської імперії, кримських татар та Московського царства. Часи Сагайдачного також були пам’ятні через безпрецедентний успіх морських походів, під час яких було взято безліч турецьких міст і козацькі чайки навіть двічі атакували Стамбул. Наступним вагомим елементом у трансформації козацького війська варто зазначити покозачення великих мас населення України у часи Хмельниччини, що було спричинене потребами часу та бажанням населення долучитися до козацького стану. Це, закономірно, привело до зниження бойової ефективності війська через низький рівень організації та підготовки озброєного населення. Кістяком війська Хмеля залишались запорізькі і реєстрові козаки. І останнім суттєвим нововведенням перед занепадом козацтва на теренах України було створення в часи Руїни і Лівобережної Гетьманщини окремих військових гвардій гетьманів і, іноді, полковників. Членів цих гвардій називали сердюками, вони знаходились на утриманні свого начальника і від його «історичної величини» залежав рівень їхнього озброєння і вишколу.
Величезною перевагою запорізького козацького війська перед своїми аналогами і супротивниками була легендарна універсальність його членів. Кожен досвідчений козак вмів вести бій в пішому і кінному строю, будувати і використовувати чайки (козацькі військові кораблі; були подібні до давньоруських лодій, скандинавських драккарів), будувати шанці та захисні табори, штурмувати укріплення, проводити розвідку і використовувати артилерію. Козаки вміли протистояти будь-якому війську, постійні зіткнення з азійськими і європейськими військовими угрупуваннями швидко сформували навички і стратегію протистояння кожному ворогові.
Основою козацького війська були піші воїни. Вони добре володіли списом і шаблею, проте світову славу здобули саме як неперевершені стрільці з вогнепальної зброї. Запорожці швидко збагнули перспективність самопала та широко застосовували його у боротьбі з ворогом. Часто застосовували такий стрій:
в першій шерензі перебували найбільш вправні стрільці, що вели вогонь і після пострілу передавали розряджений мушкет товаришам з другої і третьої шеренги, які в свою чергу швидко перезаряджали зброю і знову подавали її першій шерензі. Цим забезпечувався безперервний вогонь по лавам ворога, що сіяв смерть і сум’яття.
Недоліком козацької піхоти, як зрештою і всякої іншої, була низька маневреність порівняно з кавалерією, що традиційно була основним родом військ татар, поляків і московців. Також, як стверджував Боплан, відстань польоту козацької кулі була меншою за татарську стрілу. Щоб убезпечити себе від зазначених переваг ворога, козаки будували укріплені рухомі табори з возів, за якими переховувались від стріл та якими зупиняли наступ кінноти. Інші держави також використовували цей прийом, але не могли досягти козацької майстерності, адже оборонці України, що часто чумакували, мали багатий досвід промислових походів на землі ворога до берегів південних морів за сіллю, рибою і предметами торгівлі. Недоліком такого табору була низька рухливість та вразливість до ворожої артилерії, що її козаки особливо гостро відчули під час антипольських повстань першої половини XVIIст.. Артилерію козаки використовували часто і дуже любили дивитись, як ядра розривають на шмаття їхніх ворогів. Проблема полягала лише у тому, що козаки часто відчували нестачу гармат, адже самі не виробляли, а використовували трофейні агрегати. Тому часто власна артилерія перебувала у меншості по відношенню до ворожої. Це слугувало вагомим стимулом розроблення польових фортифікаційних систем та чи не першої в світі системи риття шанців (БИТВА ПІД ХОТИНОМ). За свідченнями сучасників, козаки у цьому мистецтві не мали собі рівних, їх «творіння» викликали захоплення західних інженерів.
Козацька кіннота була у основній своїй масі легкоозброєною і іррегулярною, тому з цих об’єктивних причин їй важко було протистояти ворожим регулярним частинам. Вона, як правило, атакувала лавою (півколом), оточувала і добивала ворога та, через систему удаваних відступів і втеч, майстерно вміла наводити ворожу кінноту, що її переслідувала, під обстріл союзних піхоти і артилерії. Також, користуючись розвідними даними, здійснювала глибокі рейди у тил супротивника і неочікуваним нападом завдавала йому поразки. Окремо варто зазначити, що найкращою козацькою кіннотою виступали реєстровці, які мали багато спільного з європейською кіннотою середньої ланки. Недостатня кількість козацької кінноти часто позбавляла військо стратегічної маневреності і ініціативи, що часто ставало причиною поразок.
Відомо, що найсильнішою армією XVIIст. У Європі сучасники вважали зчеплення козацької армії з союзною татарською кіннотою.
Козацький флот довів свою перевагу у безлічі морських походів проти Кримського ханства і Туреччини. Чорне море на деякий час навіть почали називати морем Козацьким. Взяття іспанської фортеці Дюнкерк у ході Тридцятилітньої війни та вдалі дії на Балтійському морі проти шведів довели військову перевагу козаків на морі і перед європейцями. Найвідоміші козацькі кораблі – чайки, мали низьку посадку, були рухливими і непомітними, мали на озброєні декілька фальконетів і були ідеально підготовлені для здійснення абордажу більших кораблів. Недоліком козацького флоту можна вважати брак важкого озброєння та низький рівень спротиву морським штормам. Проте, це так і не завадило козацьким ескадрам увійти в історію як господарям Чорного та Азовського морів.
Окремо варто згадати про особливий козацький стиль взяття укріплених фортець. Через вищезазначений частий брак артилерії, козацьке військо надавало перевагу не класичній тривалій облозі, а блискавичному накочуванню на стіни, частіше у темний час доби. Як приклад, можна навести взяття Кодацької фортеці козацьким загоном під проводом Івана Сулими. Часто, штурмові передували дії розвідників-пластунів, що непомітно прослизали на мур і намагались захистити стіну до приходу основних військ чи відкрити їм браму.
Цікавлячись козацтвом, неможливо обійти увагою особливий його підрозділ – пластунський курінь. В пластуни брали найбільш здібних до мистецтва непомітної війни юнаків, які проходили суворий вишкіл. Це був елітний підрозділ, який займався розвідкою, диверсіями і захопленням ворогів. Пластуни покрили себе невмирущою славою і були настільки ефективними, що декого з них український народ вважав характерниками. Цікавий факт: саме пластуни навчили московські війська під час турецьких воєн пити трав’яні чаї (до того московці пили кип’яток), споживати з підозрілою їжею вугілля, палити вогнище у дуплах дерев, тощо.
Козацьке військо мало виборне керівництво
З одного боку, вибирали найздібніших і досвідчених, з іншого, дозволяли вправним ораторам іноді задурювати собі голови. Високий рівень дисципліни під час військових походів дозволяв уникнути багатьох пасток військового часу. Проте, було прийнято своє військове керівництво притягувати до відповідальності за усією строгістю козацького звичаю. Це нерідко спричинювало втечу полководця у найнебезпечніший для війська момент, бо він боявся розправи за можливу невдачу від своїх більше, ніж ворога.
Широко притаманними козацькому війську були і такі якості, як індивідуалізм, ініціатива, морально-вольова міць. В умовах військових дій на великих територіях, коли централізоване командування було неможливим, кожен козак міг брати ініціативу і діяти на власний розсуд на шляху до перемоги. Через універсальність і багатий бойовий досвід козаку було притаманне особливе чуття війни і такі дії часто були успішними. Чого тільки варті неодноразові, на перший погляд випадкові, захоплення делегацій ворогуючих держав, що везли хабарі задля сепаратних домовленостей з союзниками козаків. Морально-вольову потугу козацького війська демонструють ар’єргард під Берестечком, що увесь поляг, щоб дати час війську відступити, залога, яка боронила Конотоп від абсолютно переважаючого московського війська та поодинокі козаки, що добровільно йшли в полон на смерть, аби надати ворогові помилкові дані про пересування і цілі своїх побратимів.
Життя в умовах перманентної війни сформувало співтовариство могутніх універсальних воїнів, що могли вирішувати широке коло бойових завдань. Козацьке військо завдавало поразок усім оточуючим могутнім державам і довело високу ефективність своєї бойової організації у справі оборони рідної землі.
Головна сторінка
Допомогти сайту
Завантаження 
Козацькі книги (51)
Гетьмани та кошові
Книжки про козаків
Козацькі приказки
Вірші про козаків
Звичаї козаків
Походи козаків
Козацький форум
Козацькі легенди
Козацький словник
Козацькі ігри на PC
Козацьке аудіо 
Козацька галерея 
Фільми про козаків
Кухня козаків
Козацькі випроби
Книга згадок
Написати Кошовому
Додати матеріял 
Козацьке військо було потужним бойовим формуванням, що мало розгалужену військову структуру і широкі можливості, та могло протистояти будь-якій армії свого часу, про що свідчить історія його славетних звитяг. Проте, у ньому були присутні і певні недоліки, які також нерідко приводили до трагічних поразок. Тож варто розібратись в особливостях козацьких військових формувань задля розуміння їх сильних і слабких сторін. 
Дмитро Байда-Вишневецький
Недоліком козацької піхоти, як зрештою і всякої іншої, була низька маневреність порівняно з кавалерією, що традиційно була основним родом військ татар, поляків і московців. Також, як стверджував Боплан, відстань польоту козацької кулі була меншою за татарську стрілу. Щоб убезпечити себе від зазначених переваг ворога, козаки будували укріплені рухомі табори з возів, за якими переховувались від стріл та якими зупиняли наступ кінноти. Інші держави також використовували цей прийом, але не могли досягти козацької майстерності, адже оборонці України, що часто чумакували, мали багатий досвід промислових походів на землі ворога до берегів південних морів за сіллю, рибою і предметами торгівлі. Недоліком такого табору була низька рухливість та вразливість до ворожої артилерії, що її козаки особливо гостро відчули під час антипольських повстань першої половини XVIIст.. Артилерію козаки використовували часто і дуже любили дивитись, як ядра розривають на шмаття їхніх ворогів. Проблема полягала лише у тому, що козаки часто відчували нестачу гармат, адже самі не виробляли, а використовували трофейні агрегати. Тому часто власна артилерія перебувала у меншості по відношенню до ворожої. Це слугувало вагомим стимулом розроблення польових фортифікаційних систем та чи не першої в світі системи риття шанців (
Козацький флот довів свою перевагу у безлічі морських походів проти Кримського ханства і Туреччини. Чорне море на деякий час навіть почали називати морем Козацьким. Взяття іспанської фортеці Дюнкерк у ході Тридцятилітньої війни та вдалі дії на Балтійському морі проти шведів довели військову перевагу козаків на морі і перед європейцями. Найвідоміші козацькі кораблі – чайки, мали низьку посадку, були рухливими і непомітними, мали на озброєні декілька фальконетів і були ідеально підготовлені для здійснення абордажу більших кораблів. Недоліком козацького флоту можна вважати брак важкого озброєння та низький рівень спротиву морським штормам. Проте, це так і не завадило козацьким ескадрам увійти в історію як господарям Чорного та Азовського морів.
З одного боку, вибирали найздібніших і досвідчених, з іншого, дозволяли вправним ораторам іноді задурювати собі голови. Високий рівень дисципліни під час військових походів дозволяв уникнути багатьох пасток військового часу. Проте, було прийнято своє військове керівництво притягувати до відповідальності за усією строгістю козацького звичаю. Це нерідко спричинювало втечу полководця у найнебезпечніший для війська момент, бо він боявся розправи за можливу невдачу від своїх більше, ніж ворога. 
0
