Головна » 2014»Січень»25 » Монетна система на теренах України-Гетьманщини в часи Богдана Хмельницького.
16:25
Монетна система на теренах України-Гетьманщини в часи Богдана Хмельницького.
Судячи з чинної за козацької доби податкової системи, яка містила й податкові ставки на утримання війська, найбільш поширеними грошовими одиницями, що використовувалися для великих фінансових операцій, в часи Гетьманщини були червоні злоті і биті талери. Цими золотими монетами, найімовірніше, були голландські, угорські та італійські дукати. Головними рахунковими одиницями на Україні середини XVII ст. були копа й золотий. На копу йшло 60 монет, на золотий - 30. Цікаве походження останнього терміну. До середини XV ст. золоті монети, дукати або флоріни, які на початку століття коштували дещо більше 20 грошів, вже оцінювалися в 30 грошів, тобто половину копи. Відтоді суму в 30 грошів називають золотим, а справжні золоті монети, дукати або флоріни, іменують червоними золотими.
Звичайно, ціни на золоті монети і згодом продовжували зростати. Наприклад, в середині XVII ст. дукати оцінювалися в 200 грошів. Але золотий як рахункова одиниця в 30 грошів закріпився в українському монетному рахунку на довгий час. Ним користувалися, як свідчать спостереження етнографів, аж до початку нашого століття. Зазвичай на копи рахували литовські, а на золоті - польські гроші, але бували виключення.
Найбільш авторитетними грошима на українському ринку XVII ст. були згадані вище талери - великі срібні монети вагою трохи менше за 30 г і діаметром в середньому 40мм. Перші талери карбувалися у місті Иоахимстале (Богемія) в 1518 р., звідки і сталася їх назва"Ioachimsthaler Mun". У багатьох країнах Європи, зокрема в Україні, ці монети були відомі під назвою талерів. У Росії, навпаки, узяли за основу не другу, а першу частину слова і назвали їх єфимками. Особливо популярними були голландські, що отримали назву левендальдерів, яка, ймовірно походила від зображеного на монеті лева, що стояв на задніх лапах. їх випуск почався 1575 року. Хоча спершу вони були призначені для внутрішнього обігу, згодом почали обслуговувати міжнародну торгівлю. За вагою і розміром левендальдери були подібними до талерів німецьких та австрійських земель, але мали менший вміст щирого срібла (в монеті, яка важила 27,648 г, було 20,736 г дорогоцінного металу).
Після битви під Жовтими Водами було захоплено в полон велику кількість польських панів які давали за свою волю великі викупи по 2-4 тисячі битих талерів. Сам термін: «Битий» вказував що монета відчеканена, і є реальною, а не уявною рахунковою одиницею. Так само виник російський термін – целковий рубль. Дослідники вважають, що левендальдери на українських землях також називалися левковими талярами, левками та левами. Але на Запоріжжі були популярними ще одні монети, що мали назву левів. Так називали турецькі піастри, які внаслідок жвавої торгівлі українських козаків із південними народами потрапляли на Запорізьку Січ. Ця срібна монета у 30-70-х роках XVIII ст. відповідала 60 російським копійкам або вдвічі більшій кількості турецьких чи кримських монет - башликів або акче. Крім уже названих номіналів, на Запорізьку Січ потрапляли срібні пари, карбовані південними сусідами.