Найпершими впровадили алкогольні напої біблійські віросповідання. Споживання вина стало необхідним обрядом з метою отуманювання духовної основи людини. Адже, ніяка людина не забуде свою духовну природу і не доведе себе до думки, що вона є нижчою за когось, без допоміжних засобів. Хоча тоді, коли це впроваджувалось ніхто і гадки не мав до чого це може призвести.

Загалом кодування на алкоголь впровадилось раніше і продовжується зараз, починаючи з дитинства.
- Причащайся раб Божий…, - говорить піп, підносячи до маленького ротика «церковне вино» («кагор») . Малий кліпає очима, відкриваючи ротик тихо проказує:
- Івасик…

І ложечка вина, потрапивши в маленький ротик, розчиняється із слиною уже у роті, всмоктуючись в кров, мозок, гени…
Незважаючи на це, пияцтво завжди не зважали і карали у різних країнах по своєму: у Китаї страчували, у Франції публічно карали (не допомагало – страчували), у Єгипті пияків виганяли з країни, а на бенкетах ставили людські черепи на стіл, щоб люди пам’ятали про отруйну дію алкоголю, в Англії п’яних рядили в брудний одяг і заставляли робити найчорнішу роботу при цьому на шиї висіла табличка «Пияк», у Росії пияків не ховали на цвинтарі, а кидали у річку.

Багато хто стверджує, що в Біблії написано: «Пий та не впивайся».
Це брехня!
- Не сказано там нічого такого,- безсумнівно запевняє протидиякон Свято-Троїцького собору Олег Ведмедько. – Цей ходячий вислів – говорить отець Олег, - перекручена фраза з Послання апостола Павла до єфесян: «І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом». (Єфес.5.18.)

Найголовнішим атрибутом козацького одягу були шаровари. Першою згадкою про них вважається опис Грека Полідевка, який жив у ІІ столітті. Він пише: «Таври і скити мають широкі штани і називають їх шароварами». Особливістю шаровар є їхня зручність і пристосованість к погодним умовам. Козак вдягнений в них з легкістю міг проводити рухи ногою не відчуваючи скованості. Окрім цього, шаровари приховували зародження удару ногою, що часто допомагало в бою.

Наступний необхідний елемент козацького одягу є вишита сорочка. Найзагадковішим елементом вишиванки є її узори. Не даремно саме їм присвячена низка праць вчених-дослідників, узагальнюючи які можна стверджувати, що вишивка на сорочці - це закодована система знаків, яка захищає людину від негативних впливів оточуючого середовища.

Доповнювався козацький костюм такими аксесуарами як пояс і шапка. Шапка часто слугувала козакам за кишеню: вони ховали там кисет, люльку, кресало тощо. Пояс поділявся на два типи: парадні і бойові. Перші були вишиті з тканини, козаки намотували їх навколо себе і ходили «як той лицар». Другі – виготовлені із шкіри або волосся, слугували для бойових походів. У них передбачалося місце для пістолі, люльки, шаблі та кинджалів.

Взалежності від пори року та погоди козаки комбінували різні види одягу: наприклад одягал піджупанник, а зверху жупан. В холодну пору року користувались кожухами та шубами.

Козацьким взуттям переважно були чоботи та постоли. Чоботи шили з юхти, з високими халявами, без підборів. Це взуття було зручним для їзди верхи. Згодом, з XVIII століття, взуття стали шити з підборами.

Нижче відео із розповіддю Володимира Пилата про шаровари та національний одяг.

Першою згадкою про козацький одяг є щоденник Еріха Ласоти, який у 1594 році виїхав на Запорозьку Січ, щоб запросити козаків на імператорську службу проти турків.

Козацький одяг поділявся на буденний і парадний. Часто зустрічались елементи одягу які виконували захисну функцію.

Найпоширеніший такий елемент це вишиті залізні дротини, які оберігали власника від серйозних уражень шаблею.

Історик-дослідник А. Скальковський зазничив, «що запорожці зодягалися дуже просто, особливо в Січі й на службі, проте на відміну від поселян, передусім польських, носили червоні жупани, сині контуші й високі сірі шапки зі шликами, теж червоними».

А називали вони себе молодцями або молодцями (цнотливими) взнак їхньої обітниці безшлюбності.

Військової форми у козаків не було, а так як кожен сам вишивав і дбав про свій одяг, замітна була суттєва різниця у вбранні. Тому практикувалось пошиття однакових шапок для полегшення управління підрозділами в бою.

Козацький одяг відрізнявся зручністю і низькою ціною. Дехто не володів власним господарством і не купляв одяг через нестачу грошей; інші вважали що одяг справа не лицарська і ставились до нього зневажно, а гроші швидко витрачали ( у найпоширенішому випадку на тютюн або горілку).

Догляд за одягом у походах значно ускладнювався, тому практикувалось просочування вбрання риб’ячим жиром або дьогтем.

Такий одяг не потребував прання і захищав свого власника від паразитів. Швидке зараження вошами спонукало козаків просочувати рибним жиром і волосся.

У такому середовищі воші не могли довго протриматись і дуже швидко зникали.

У середньовічну епоху тютюн називали «чортовим зіллям» або «богом проклята трава». Вважалося що куріння тютюну є найвищим серед гріхів і не існує трави гіршої за тютюн.

Індійці казали, що тютюнові рослини дані їм від «Великого духа» як засіб від москітів та мух.

Вперше до Парижу насіння тютюну привіз Ліссабоні Жан Ніко у 1560р., в честь якого, пізніше у 1753р., Карл Лінней назвав рід рослини, Nicotina (звідки і пішла назва нікотин*). Певний час він вважався «священною цілющою травою» і лікарі радили його від астми та інших хвороб, але вже на початку XVII ст. «свята трава перетворилась у «чортове зілля».

З іншого боку, назва «табак» дійшла до нас від примітивних сигарет які курили на острові Гаїті, їх так і називали- tabacos.
Шкідливі звички, паління тютюну і розпивання горілки, почав насаджувати козакам сатрап Петро І.

В житлах козаки ніколи не курили мовляв «Бо там Бог». Тютюн зберігали сухим у гарбузиннях. Через нестачу грошей додавали в нього полин, деревій, чебрець, сухе листя валеріани, борщівник.

Відомо що усі добавки мають цілющі властивості, саме вони допомагали козакам не страждати різними захворюваннями як: астма, бронхеїти, трахеїти. Потрібно зазначити, що куріння не заважало ані походам, ані праці козаків.

Козаки були обізнані у травах, особливо цим могли похвалитися козаки-характерники. Тому, кожен козак міг у польових умовах надати собі або товаришу першу медичну допомогу. Для зупинки крові найчастіше використовувався шматок середини гриба-дощовика.

Напевно вперше за усю історію існування нашого ресурсу я зверну увагу на таку річ, як поховальні обряди козаків. Вони увібрали в себе як усі найважливіші традиції поховання часів Київської Русі, так і погребельні звичаї праукраїнських народів, які мешкали тривалий час на теририторії нашої неньки.

Найбільш яскравими прикладами  запозичення є обрання жалобним кольором червоний, поховання воїнів з їх зброю і обмондируванням, насипання високих могил і проведенні поминок. Також козаки успадкували певну ієрархію поховань.

Наприклад знатних і багатих козаків одягали у дорогий одяг ядучого червоного кольору і насипали великі пагорби, в той час, як простих козаків ховали на загальному кладовищі. Також усталеним було ховати коло могили козака  його бойового коня – вірного товариша, який споглядав останні хвилини життя свого господаря.

При похованні козацьких ватажків було заведено класти поряд з ними велику кількість зброї і деякі ко... Читати далі »

Доброго всім часу доби! Сьогоднішня публікація надійшла на козацький портал в рамках акції від сайту про заробіток. Автором є Лакомський Артем із м. Бар.
Як на мене, у нього вийшло непогане узагальнення козацької історії.
Читаємо:

Козацька Січ, яка була основною військово-політичною організацією української нації  в XVI-XVIII ст., взаємодіяла з різними політичними утвореннями того часу.

 Керівники Січі по-різному орієнтувалися на співпрацю з іншими державами та народами, однак виділити провідні вектори можна, зважаючи на військові союзи та політичну підтримку. Перші впливові козацькі отамани Іван Підкова і Северин Наливайко проявляли великий інтерес до Молдавського князівства, намагалися сформувати політичну опозицію Османській імперії та Речі Посполитій за рахунок створення на території Молдавії буферної зони, захопивши в ній владу.

Правобережжя Дністра постійно приваблювало козаків, оскільки там був вакуум військової присутності: молдавські князі не мали достатньої влади, турецькі завойовники навідувалися рідко, хоча формально володіли цими землями, а Річ Посполита не наважувалася поширити сюди свою владу через гарантований конфлікт зі Стамбулом. Козацька експансія на територію Молдавії продовжувалася за часів Богдана Хмельницького.

Південь Московського князівства завжди був для козаків тією територією, яку вони могли зайняти після невдалих конфліктів із Польщею. Так вчинили козаки після повстань під керівництвом Якова Остряниці, Дмитра Гуні і Тараса Трясила. Освоєння територій навколо Дону відбувалося у зв’язку із політичним тиском Польщі, і це провокувало своєрідну мирну окупацію цих земель козаками. Колишні міста половців і монголів стали заселятися українцями. Ці території також страждали від турецько-татарських набігів, і Москва активно формувала захисну смугу з воєнізованих поселень-фортець.

Білорусь ніколи не сприймалася Польщею та Литвою як країна, що претендує на самостійне управління, тому козацьке просування на її територію не сприймалося як внутрішня міграція населення, і не більше. Однак під час Визвольної війни 1648-1657 років козацькі полки були утворені на території Південної Білорусі з центрами в містах Мозир, Пінськ, Гомель та Берестя. Вплив козаків на цю територію продовжувався протягом наступних десятиліть.
... Читати далі »

Доброго здоров'я! Сьогодні отримав листа від одного із наших користувачів із невеличким описом козацьких походів. Текст дуже вже походив на відсканований із книжки, але тим не менше, за адвего плагіатус - на 100% унікальний. Викладаю:

"Гетьманщина, так колись називали частину України по берегах Дніпра.
Перша згадка про козаків знаходить себе у 1492 році (тут я не погоджуюсь, але міняти текст автора не буду). Першим гетьманом на Січі став Дмитро Вишневецький, який  пробув гетьманом  два роки з 1555 по 1557 роки. Козаки-це  армія України.

Багато людей вважає, що Богдан Хмельницький є найвидатнішим гетьманом . Саме під його проводом розпочалася  Національно Визвольна війна проти Речі Посполитої. Ця війна тривала з 1648 по 1657 рік.

За цей час до території України відійшла значна частина Речі Посполитої. З 18-30 червня 1651 року – Богдан Хмельницький повів козаків у бій проти Речі Посполитої.
Ще до Національно Визвольної війни відбувалися повстання селян, а саме:
А далі йде, мабуть, неточний переказ підручника історії ...

"Богдан Хмельницький хотів щоб Україна стала великою державою і наказав що б після смерті на його місце обрали родича. За цим наказом після смерті ... Читати далі »

Протягом 1618 року відбувався неординарний і знаковий похід запорозьких козаків під керівництвом Петра Сагайдачного на Москву.

 Він проходив в рамках польсько-московської війни. Прагненням Речі Посполитої було підкорення Московського царства і приведення до царського престолу короля Владислава.

 Така позиція шляхти і сейму активно підтримувалася єврейською торгівельно-лихварською групою всередині країни. Активізація політики гетьмана Сагайдачного залишається питанням для істориків.

 Її досить складно пояснити з точки зору традиційної наукової думки, яка сприймає події як наслідок стихійних соціально-економічних та наукових змін.

 Ймовірніше всього, існували фінансові залежності від польсько-єврейського капіталу якщо не самого гетьмана, то його найближчих людей або Запорозької Січі.

Проблема лавірування між Османською імперією, Московським царством та Річчю Посполитою привела гетьмана до думки про використання Московського походу як демонстрації сили козацтва і налагодження зв’язків з Москвою.

Одночасно, «татарський синдром» також міг зіграти роль – Сагайдачний досить впевнено подолав шлях до Москви, але в останньому штурмі не підтримав поляків, бо й не планував цього робити. Абсолютне посилення Варшави могло стати для України небезпечним.

Турецька примітка:
"Ви одразу транспортуєте ДНК у клітину без будь-яких посередників. Якщо при інших способах трансформації потрібно створювати спеціальний вектор, то тут можна взяти спеціальну конструкцію, яку ви створили, мобілізувати її на частинки і одразу доставити в клітину", - розповів Юрій Сидорчук, науковий співробітник інституту цитології і генетики СВ РАН.


Потім з однієї клітини починають копотливо вирощувати цілу рослину, навіть якщо її можна знайти біля таких місць як пам'ятники з граніту. Цей процес, жартують вчені, схожий на виношування дитини - він триває трохи більше 8 місяців. Потім все відбувається природним шляхом - запилення, насіння, вирощування.

Досліди на мишах підтвердили, що після додавання до їх раціону такої рослинки у гризунів різко зміцнився імунітет.

Мої вітання, шановні читачі! Говоритимемо сьогодні про клімат.

Якби там не було, але погода дуже часто впливає на хід історії, принаймні впливала. У цій нотатці хочу розказати про те, як зима впливала на запорожців.
А щоб не бути голослівним, цитуватиму Боплана, котрий доволі яскраво описав сильний мороз Запоріжжя у своїх працях.

Ґійом Левассер розказує, що його батьківщина (північна Франція) і Україна знаходяться на одній широті, проте погодні умови дуже різняться.

Холод у козацькому краї суворіший. І морози досягають такого рівня, що ні військові люди, ні коні чи худоба не можуть нормально переживати нестерпний холод.
Далі цитую:

"Щасливий той, хто рятується від загибелі відморожуючи собі пальці, щоки чи інші частини тіла. У кінцівках внутрішнє тепло з часом і так згасає, інколи надто раптово, у всякому разі зароджується антонів вогонь (гангрена) і вони відпадають. Для людей з гарячою кров'ю ця біда менш страшна, але від тривалого морозу в таких людей з'являються пухирі, нариви... що несуть страждання не менші аніж від венеричних болячок. Це яскраво підкреслює, що не тільки вогонь згубний на Вкраїні, але й морози..."

І наприкінець своєї розповіді Боплан розповідає, як Січовики вберігали себе від холоду:

"На Україні від морозів люди навчилися захищатися, закутуються у теплий одяг і запасаються іншими теплими речами, що могли б зігріти. А щоб вберегти нутрощі, вони (українці) тричі на день споживають цікаву юшку з гарячого пива та масла, інколи додають ще перець і хліб."

Отак і жили...

Доброго здоров'я! Знову розказуватиму, про те, з чим стикався і про що мав змогу читати/чути. Віддаю на суд нашої спільноти.

Думаю, Ви десь чули або навіть знаєте, що 1775 року сталася біда велика. Січ ліквідували. Більшість козаків пішли десь за Дунай, там осіли і займалися своєю діяльністю, про яку сьогодні ми не говоритимемо.

А розказати хочу про тих, хто не пішов, а залишився на Січі. Було таких приблизно одна, а то і дві чи три тисячі людей.  Їм було сказано виносити зброю і чемно здавати комісарам генерала Текелі. Згодом і самі московити не поцуралися - ввійшли на Січ і почали виносити гармати, клейноди, листи, багато іншої дрібної документації, порох, гроші, різне військове начиння...
От і дійшли вони до церкви. Підняли святий Престол, дістали шухлядку у якій були найдорожчі державні документи і побігли звітувати Текелі.

Що цікаво, сам горе-генерал, віддав зброю не усій старшині.  Окремих осіб навіть заарештували. Серед них були Степан Делеха, Іван Кулик та Андрій Порохня.

А далі маємо кульмінацію. Донські козаки, яких із собою приволік Текеля, вздрівши, що шухлядку з церкви уже винесли, дали собі волю: здирали золоті хрести з ікон, крали срібні та бронзові медалі, рубали на шматки царську браму.

Журба, мабуть, брала старих козаків, що споглядали це все. У мене й самого наче комок в горлі став, допоки речення закінчував. Годі й писати... пробулькали Січ.

Продовжуючи тему козацтва, хочемо запитати про гранітні пам'ятники, що були встановлені видатним козакам. Ви ж напевно, чули про пам'ятник Богдану Хмельницькому у Києві?!