Народна матеріальна культура є надзвичайно складним явищем, сформованим
у системі різноманітних чинників: соціально-економічних, історичних,
географічних, власне етнічних. Сукупно вони визначали як етнічні обриси
матеріальної культури, так і регіональну її своєрідність — окремі типи,
підтипи, варіанти, що відповідають тим об'єктивним умовам, що склалися в
окремих регіонах України.
Така властивість матеріальної культури пояснюється тим, що вона не
тільки виконує прагматичні функції, а й становить невід'ємний компонент
духовної, зокрема обрядово-ритуальної культури. Народна матеріальна
культура була одним з найважливіших каналів передачі міжпоколінної
етнокультурно
... Глянути далі »
Складний і тривалиий шлях розвитку пройшли українські
календарно-побутові звичаї та обряди. Таку назву вони отримали через
звязок з календарними циклами (зимою, весною, літом, осінню), від яких
безпосередньо залежав побут наших предків. Часом їх ще називають
аграрними, тобто пов'язаними з певними видами господарських робіт
(сівбою, плеканням посівів, збиранням врожаю). Але це вірно лише до
певної міри, оскільки значна частина тих звичаїв та обрядів виникла
задовго до того, коли наші предки пізнали хліборобство.
Знання природних циклів і орієнтація в часі формувалися ще на тій
стадії, коли дав
... Глянути далі »
Ви́шивка — один із видів народного декоративного мистецтва; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники тощо. &
... Глянути далі »
Невід’ємним атрибутом та ознакою кожного народу і влади є державні символи – Прапор, Герб, Гімн. Вони користуються величезною пошаною серед громадян. Так, коли піднімають жовто-блакитний стяг чи лунають перші акорди національного гімну, в єдиному подиху завмирають серця усіх небайдужих українців.
Історія використання української символіки досить давня і сягає ще часів київського князя Володимира Святославовича. На князівських стягах давні слов’яни зображували поганських богів, тотемні знаки, а після прийняття християнства – Ісуса Христа і святих. Трохи згодом усталилися постійні земельні герби, на основі яких пізніше сформувалис
... Глянути далі »
Багато народів світу вірили в магічну силу імені, його нерозривний зв’язок з людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов’яни. Тому часто нарікали дітей назвами звірів — Вовк, Ведмідь, Зубр, вважаючи, що такі імена відлякуватимуть злих духів. Дитину могли назвати й негарним ім’ям (Некрас, Поганка, Нехорош, Мал, Крив), сподіваючись, що воно не сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в спокої.
Деякі давньослов'янські язичницькі вірування і забобони, пов'язані з вибором імені для дитини, збереглися до нового часу. Так, видатний сербський філолог Ву
... Глянути далі »
Після зречення в січні 1663 року Юрія Хмельницького в Україні розпочався період громадянської війни, який в українській історії носить назву «Руїна». Україна фактично розпалася на дві частини —Правобережну і Лівобережну. На хід подій у Правобережжі намагалася впливати Річ Посполита, а Лівобережна Україна знаходилась під контролем Московської держави.
На початку 1663 року за згодою польського короля у Правобережній Україні гетьманом було обрано Павла Тетерю. Однак лівобережні полки і Запо
... Глянути далі »
Козаччина за півтора століття свого існування розвивалася безнастанно й обхоплювала все ширші ділянки своєї діяльности. Не пропали даремне зусилля Сагайдачного, Дорошенка, Павлюка й инших великих орґанізаторів та провідників. Козаки все краще почували, що вони національне військо та, що їх орґанізація повинна служити цілому народові. Але невдачі 1630-х рр. знову спинили зріст козацьких змагань. Козацьке військо зійшло знову на плятформу своїх станових інтересів, відокремилося в замкнену верству, думало тільки про обнову й зріст своїх «вольностей», не мало відваги вийти поза межі, визначені урядом, не зважувалося утри
... Глянути далі »
Відтоді як у 1240 р. було зруйновано Київ, головною ареною подій української історії стали Галичина й Волинь. Проте, на кінець XVI ст. центр подій знову пере- міщується на схід у Придніпров'я, яке протягом довгого часу лишалося мало- заселеним. На широких просторах, котрі тоді називали Україною, тобто землями на порубіжжі цивілізованого світу, з новою гостротою розгорілася давня боротьба між осілим людом та кочовиками, посилювана затятим протистоянням хри- стиянства та ісламу. Гніт, що поширився у заселених західних районах, породжу- вав численних утікачів, які надавали перевагу небезпекам погранично
... Глянути далі »
Згідно зі східною традицією, із 26 січня починається рік Сонячного Тура, Вогняного Бика. Цю тварину ще називають буйволом або волом. У давнину на нього казали ”вріш” на санскриті, ”рус” — в іранських мовах, ”гал” і ”галілей” — у карпатських говірках. Корову ж називали ”галоха”.
Спільне в цих назвах те, що корені ”тур”, ”рус”, ”вол”, ”гал”, ”вір” в арійських мовах позначають силу. А її найвиразнішим уособленням і був бик-тур-гал-рус.
Так, у північноєвропейській міфології головним богом-силовиком був Тор — двійник слов’янського Перуна і кельтського Тараніса. Український вираз ”торувати шлях” означає прокладати його силою. У давньоірландській мові слово ”гал” значить ”мужність, відвага
... Глянути далі »
Вiдомо, що українськi ма-терiальнi цiнностi i капiтал – не в нашого народу, ми лише слу-жимо ширмою, якщо потрiбно, власники можуть одягнути ук-раїнця в шаровари i виставити як мiшень, щоб його обстрiлю-вали. А повсякчас залишається xyтip, він же колгосп, садок вишневий коло хати – так привчила радянська система, що утворила цiлi обори своїx пiд'яремних рабiв пiд назвою об-слуговуючих "творчих спiлок", якi функцiонують i досi. Худож-ник, за їхнім задумом, повинен малювати те, чого вiд нього хоче влада i не лiзти в нiяку полiтику.
Хоча справжнi мистецькi оригi-нальнi речi творяться вiд здоро-вoї внутрiшньоi iндивiдуальноi думки i незалежного сприйнят-т
... Глянути далі »
АРТИЛЕРІЯ (армата) – рід військ, вид вогнепальної зброї, який призначався для ураження противника та руйнування його оборонних споруд за допомогою вражаючих елементів великої ваги та розмірів (ядра, бомби тощо).
В Україні перші гармати з'явилися в кінці 14 ст. Зважаючи на велику вагу та громіздкість перших гармат, їхню невисоку скорострільність, вони застосовувалися для оборони замків. Велика вартість перших гармат обумовила те, що в українських містах їх було ще небагато. В 1471 р. у Вінниці була 1 гармата, в Чуднові – 3, а в Житомирі – 4 великі гармати і 5 тарасниць. В 15 ст. в Україні вже почалося власне виготовлення гармат.
Перебували гармати і на озброєнні в козаків. Час
... Глянути далі »
Козацтво вже з початку XVI століття являло собою організовану військову силу, до того ж корисну і потрібну державі для захисту границь. Тому, цілком накласти на нього свою руку і перетворити них у кріпаків для магнатів і шляхти не було можливим, а для держави недоцільним. Та й козацтво зовсім не було однорідною масою. Поряд з козачою біднотою, існували і козаки, що вийшли з православної шляхти і володіли більш-менш великими маєтками, селами, хуторами, господарство в яких мало чим відрізнялося від господарств інших поміщиків. Крім того найбідніші і середні козаки мали різн
... Глянути далі »
Наших характерників багато чим нагадують японські ніндзя, про яких підлітки точно знають. Хоча у школах історії саме України, а не Японії, повинна бути більша увага…
Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони створили навіть окремий Пластунівський курінь. Про них А. Чайковський пише: «Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Д. Яворницький теж стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відкривати без ключів
... Глянути далі »
Жахлива доба Руїни (50 — 70-ті рр. XVII ст.) була найбільшою трагедією для українського народу. Зруйновані паростки державності, цілковита суспільно-політична та моральна анархія, запекла боротьба за владу над пограбованим народом — ось такi ознаки цього «славетного часу».
Історія, як давно було помічено, була і залишається найбільш геніальним драматургом. А за законами трагедійного жанру (Руїна часом нагадує спектакль за мотивами Шекспіра, звичайно, на українському матеріалі; не забуваймо – страждали й гинули цілком реальні люди, не актори!) найбільші катастрофи «увінчують», як правило, саме останню дію. Далі наступає очищення, катарсис. І в реальній історії України роки Руїни також завершились дій
... Глянути далі »
"Характерника""Реанимации" наверное многие слушали, но не все наверное поняли кто такие козаки-характерники. Это слово скрывали от народа, вначале церковь и цари, а потом советская власть, а ведь это свзяующее звено между языческой Русью и нашим поколением - неоязычников. Я сделал небольшую подборку (на украинском языке). Просвещайтесь. Если найдёте ещё информации выкладывайте сюда.
Супойський переказ
«…Колись в сиву давнину народив Батько Коло з Матір’ю Дажземлею грозовою під час нічної грози люд вкраїнський Опалені Дерева та й дав їм землю з півночі
... Глянути далі »
На сьогодні вже нікого не треба переконувати у величезній ролі Хортиці у зміцненні духовної сили народу, який став нацією. Але саме через це, в котрий раз, науковці стурбовані долею острова.
Ще в 2002 році була розроблена Концепція створення комплексу „Запорозька Січ”, під якою поставили підписи провідні науковці України. Вони були переконані, що цей комплекс має стати не тільки осередком духовної міцності і сили держави, але й значною культурною, архітектурною пам’яткою.
Не викликає сумнівів, що найважливішою складовою будівництва комплексу „Запорозька Січ” є зведення храмової споруди, адже церква займала неабияке місце в житті січового товариства. Причому
... Глянути далі »
«Українці не відали, що таке люлька й тютюн, аж поки російський цар Петро Перший не завіз це в Україну», — можна «дізнатися» сьогодні з популярних російських книжок і телесеріалів. Петро Перший правив у Московії з 1689 року, а «вікно в Європу» прорубав аж після 1710–го. Чи справді так? Он Мамая все із люлькою малювали. Хоча обізнані люди зауважать, що народна картина «Козак Мамай» датується десь другою половиною XVIII століття. Та ще ж був гетьман «Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний». А Петро Сагайдачний мав люльку ще на початку XVII cтоліття, адже загинув у битві під Хотином у 1621 році. Та, може, пісня створена пізніше?..
За роз’ясненням звертаюся до фахівця — відомог
... Глянути далі »
На побудованій торік копії старовинного човна українці вирушили на День Незалежності Грузії
Козацький корабель -- чайка «Спас» -- пішов у свій перший далекий похід. До цього побудоване руками сучасних козаків судно пройшло випробування на озері поблизу Львова та подолало відстань від Миколаєва до Севастополя, де й зимувало. Тепер же «Спас» перетинає Чорне море.
Старт відбувся 20 травня в Балаклавській бухті Севастополя. 26 травня в День Незалежності Грузії козаки мають прибути до Батумі. Проводжати наших мореплавців прийшли офіцери Військово-морських Сил України на чолі з командувачем ВМС ЗСУ віце-адміралом Ігорем Тенюхом, котрий заради цієї події дочасно повер
... Глянути далі »
АТАКУВАННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ 1775 р. – воєнна операція російської армії (25 травня – 8 червня 1775), в ході якої була знищена Нова (Підпільненська) Січ і Запорозька Січ припинила своє існування.
Внутрішньополітичні передумови ліквідації Запорозьких Вольностей склалися в Російській імперії з кінця 1730-х рр. Зовнішньополітичні передумови остаточно утворилися на початок 1775 р., внаслідок успішної для Росії війни з Туреччиною (1768 – 1774), укладення Кючук-Кайнарджійського договору 1774 р. і посилення позицій Росії у причорноморському та центральноєвропейському регіонах.
Серед причин скасування Запорозьких Вольностей необхідно виділити небажання російського уряду більше терпіти "держави в державі"; можливість у майбутньому унезалежнення Запорожжя; побоювання Катерини ІІ можливого
... Глянути далі »
Селянин їхав кіньми неквапливо, тому запитальний погляд подорожнього не просковзнув повз увагу.
-Далеко за Кременець зібралися? - по-українськи запитав акуратно вдягнутий панич років тридцяти. На плечі в нього висіла якась плоска скринька, під пахвою тримав чи то загорнуті папери, чи величеньке дзеркало.
Зустріти показну особу, яка б говорила не по-польськи і не по-російськи, було в дивину. Припинивши коней і зацікавлено окинувши поглядом незнайомця, візник уточнив:
-А вам, якщо зволите, куди дорога стелиться?
-Узагалі-то я звик на поштових... Та вранці поки дістався з Почаєва, припізнився до відправки. Ото й думаю
... Глянути далі »
Розумовський Кирило (18 березня 1728, Лемеші, Козелецького повіту, Чернігівський хутір — 9 січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія) — останній гетьман Лівобережної України (1750—1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук.
Походження прізвища
Колись, кажуть, один реєстровий козак із чернігівського хутора Лемешів, поблизу Козельця, Грицько, похмелившись, полюбляв мало не кожного із своїх друзів оцінювати так: "Що то за голова, що то за розум!" Останнє слово приказки згодом перетворилося в прізвисько к
... Глянути далі »
Рік і місце народження Івана Сірка невідомі. За деякими даними він народився в сім'ї шляхтича на Поділлі. За іншими родом з козацької слободи Мерефа (Слобідська Україна, нині Харківської області).
Легенди, перекази
За переказами, вже народження Івана Сірка було незвичайним — хлопчик народився з зубами, чим налякав всіх присутніх. Батько, вирішив всіх заспокоїти та заявив, що Іван «зубами буде гризти ворогів». Але це мало заспокоїло селян. До дитини віднеслися з острахом, в якійсь мірі
... Глянути далі »
I.М.Брюховецький народився біля Диканьки на Полтавщині. Дорошенко називає його "не натуральним русином". Яким Сомко взагалі називав Брюховецького поляком. Вперше він згадується в реєстрі Чигиринської сотні. Був старшим слугою (конюшим) у резиденції Богдана Хмельницького та виконував деякі дипломатичні доручення гетьмана. В 1659 р. Брюховецький під час гетьманських виборів їздив на Запоріжжя, щоб схилити запорожців підтримати кандидатуру Юрія Хмельницького. Незабаром Юрій став гетьманом, але Брюховецький покинув його. Він розумів, що молодий і бездарний новий гетьм
... Глянути далі »
Українська земля завжди була приваблива своїми чорноземами, лісами і безкрайніми степами, а ще лагідними, працьовитими людьми. Віками її намагалися завоювати і підкорити, примусити українців віддавати поневолювачам свої сили й уміння. З одного боку місцеві феодали, з іншого завойовники – кочівники, приблуди з Польщі, Туреччини, Криму, католицька церква. Щоб позбутися їх, селяни, по-своєму розрахувавшись за насилля і горе, тікали геть і заселяли вільні землі між Росією та Польщею, що пролягали по річці Дніпро.
У другій половині ХV століття в районі Черкас з’являються перші поселення козаків (у тюркській мові: ... Глянути далі »
В цей час відбувається підготовка проекту Закону України "Про Українське козацтво" – відбувається творення символічної новітньої козацької конституції.
10 вересня 2007 року у м. Києві на Майдані Незалежності у будинку профспілок Радою Українського козацтва, консультативно-дорадчим органом при Президентові України, було проведено засідання Міжнародної конференції з обговорення проекту Закону України "Про Українське козацтво".
Конференція стала черговим етапом громадського обговорення проекту Закону, який, за словами секретаря Ради Українського козацтва Станіслава Аржевітіна, має стати своєрідною Козацькою Конституцією. За його словами, Перша козацька кон
... Глянути далі »
Засновник першої козацької Січі на острові Хортиця князь Дмитро Вишневецький, названий народом Байдою, неодноразово бував на землях нинішньої Херсонщини, котрі в XVI столітті належали татарам і туркам. Нащадок давнього литовського роду Гедиміновичів, він був призначений польським королем Сигізмундом Августом на Черкаське та Канівське староство. Оцінивши страшну загрозу з боку ханського Криму, прийшов до висновку: боротися із загарбниками треба в самих чужинських землях, будувати козацькі гнізда прямо серед Дикого поля, в татарських володіннях; з них не оборонятися від наскоків ногайських загонів, а самим нападати на поселення бахчисарайського володаря.
Тоді ординці менше нападатимуть на землі України, Польщі, Литви, не плюндруватимуть їх. Перше укріплення на дніпровому острові, за реву
... Глянути далі »
Це наш перший так би мовити ювілей, тому оголошується конкурс на найкращий малюнок поздоровлення козацької тематики, малюнки заливати на головну, на форумі створимо голосування. За перше місце надасться 10 відсотків репутації, а відповідно і долі заробітку, за 2 - 5 відсотків, 3 - 3 відсотки. Ваш заробіток залежить від вашої активності, а також переможцю буде додано 2 голоси у голосуванні за головного модера та зірочка рейтингу!
У справжній ломовій битві запорізькі козаки надавали перевагу атаці з флангів і з тилу. З цією метою вони розподіляли своє військо на чотири частини: одну залишали в таборі, другу посилали в тил, а третю й четверту — на обидва фланги. Бій розпочинали одночасно з усіх чотирьох сторін, і якщо вислані частини діяли згідно з головними силами, а вороги передчасно не зауважували козацької хитрості, то досить часто, якщо не в більшості випадків, доля битви вирішувалася на користь запорожців. Такою була битва козаків з поляками біля Жовтих Вод і Княжого Байрака, розіграна ними за всіма правилами власного воєнного мистецтва, в якій вони поклали на місці майже всіх до єдиного ляхів.
Водночас з діями в тил і на обидві фланги неприятельського війська козаки скеровували свої сили і проти його фронт
... Глянути далі »
84 зображення 108 аватарок на патріотичну тематику
В неті небагато картинок чи аватарів на патріотичну тематику, пропоную, хто хоче допомогти, я збираю збірку вище перерахованого, якщо хтось має бажання - надсилайте мені на мило sashazaxr@gmail.com, от іще якщо мені вдасться зібрати гарну збірку, я закину її на якийсь файлообмінник, щоб вона була доступна для завантаження, і дам в цій темі посилання. В мене я вже є велика збірка - вона займає 6.52 мегабайти, якщо хтось допоможе, я відзначу його в листку - вкладишу, можливо це невелика нагорода, більша нагорода
... Глянути далі »
I.М.Брюховецький народився біля Диканьки на Полтавщині. Дорошенко називає його "не натуральним русином". Яким Сомко взагалі називав Брюховецького поляком. Вперше він згадується в реєстрі Чигиринської сотні. Був старшим слугою (конюшим) у резиденції Богдана Хмельницького та виконував деякі дипломатичні доручення гетьмана. В 1659 р. Брюховецький під час гетьманських виборів їздив на Запоріжжя, щоб схилити запорожців підтримати кандидатуру Юрія Хмельницького. Незабаром Юрій став гетьманом, але Брюховецький покинув його. Він розумів, що молодий і бездарний новий гетьман не допоможе йому досягти високого чину. Залишившись на Запорізькій Січі, Брюховецький був обраний кошовим отаманом, а згодом і «кошовим гетьманом» (1659—1663 рр.).
Тим часом Юрій Хмельниченко виявився недбалим гетьманом. У
... Глянути далі »
Характер харчування "малоросів" обумовлювався не тільки смаками окремої особи, а й її матеріальними статками, релігійністю, частково, особливостями місцевості, де вона мешкала. Загалом же українська кухня відзначалася достатньою різноманітністю. На столах простого люду переважала груба рослинна їжа з городу, ланів, саду, лісу: столовий буряк, капуста, огірки, цибуля, яблука, груші, ягоди, гриби, горіхи тощо. Картопля з'явилася в Росії десь на початку XVIII ст., а в Україні її поширення припало на другу половину століття. У Києві (на Подолі й у Кловській долині) були великі сади шовковиці, щоправда, переважно для технічних потреб - виробництва шовкових тканин. Можновладці могли дозволити собі вживати привезені з далеких країн продукти: чай, каву, імбир. "Щоденні записки" Я.Марковича зафіксу
... Глянути далі »
Заговорити про своїх видатних земляків - гетьманів Ружинських волинян змусив круглий ювілей села Ружин, що на Ковельщині - 500 років від часу першої писемної згадки. Хоч ця дата і дещо сумнівна, бо ще задовго до 1503 року одна з гілок князів Гедиміновичів за військову службу одержала село Ружин і була прозвана від назви села Ружинськими. Отже, про Ружин і Ружинських. Вражає те, що з одного села і його присілків, з однієї родини вийшли аж чотири гетьмани Запорозького козацького війська! Цей факт настільки незвичайний, що в якоїсь частини людей викликає сумнів. Тому, природно, рука тягнеться до джерел, документів.
Автор енциклопедичного словника "Стара Волинь і Волинське Полісся" професор Олександр Цинкаловський твердить: "Село
... Глянути далі »
На кордоні лісу і дикого степу, на стику слов'янської осілої сталості і розгульної вольниці кочівників народилося козацтво. Багато хто говорять про його особливу культуру і навіть цивілізацію. Степова місцевість нижче дніпровських порогів одержала назву Запоріжжя, а плавні, що примикають до Дніпра - Великого Лугу. Саме тут у середні століття зародилося й зміцніло запорізьке козацтво. Запорожці назвали себе ще "січовиками". Слово це походить від дієслова "сікти" і має той самий корінь зі словом "засіка ". Козацька столиця - Січ - для захисту обставлялася вирубаними (висіченими) дерев
... Глянути далі »
Складаючись під верховною протекцією спершу польського, потім російського уряду, тимчасово під заступництвом кримського хана, запорізькі козаки увесь час свого історичного існування керувалися власним урядом, звичайно щорічно змінювалися і неодмінно неодруженим начальством. Повний штат начальницьких облич у запорізьких козаків, по різних джерелах, визначається по-різному: 49, 118, 149 чоловік. Послідовно ступінь цих начальників представляється в такому, приблизному, порядку: військові начальники — ... Глянути далі »
Українське козацтво збагатило вітчизну та її світову військову практику самобутнім озброєнням. Як і в усіх арміях світу того часу, основна роль належала холодній зброї, застосування якої диктувалося недосконалістю зброї вогнепальної. На озброєнні у козаків були чекани, списи, ножі, кинджали. На початку визвольної війни, тобто до 1648 р. основною зброєю козаків стала шабля, що була символом
... Глянути далі »
Українська соборність з допомогою проросійський козаків –
ноу-хау чернігівських міліціонерів
Соборність для України -- це об’єднання етнічних територій в одній державі навколо спільних ідей, якими, крім державності, є українська ідентичність і культура.
Приблизно так написано в підручниках з історії та довідниках для широкого вжитку. А в спеціальній літературі (філософського формату) це поняття тлумачиться значно ширше. Там, зокрема, йдеться про те, що територіальна єдність держави без духовної єдності її громадян та національно-культурної ідентичності (самоусвідомлення) – то лише півсправи…
БИТВА ПІД ПИЛЯВЦЯМИ (11–13 вересня 1648) – одна з визначних битв , у якій українська армія гетьмана Б.Хмельницького отримала блискучу перемогу над польсько- шляхетським військом.
Після знищення польського війська під Жовтими Водами і Корсунем було оголошено мобілізації шляхти і набрана нова армія найманців . Хитке перемир’я,порушили каральні дії князя Яреми Вишневецького, який здійснив каральний похід по Волині і Поділлю. Нова війна стала неминуча
Польське військо зосереджувалося поблизу Чолганського Каменю,налічуючи артилерію 80–90 гармат, 32 тис. шляхетського ополчення, 8 тис. німецьких найманців і 40–50 тис. шляхетських слуг і обозної "челяді". Гонорова шляхти
... Глянути далі »
Протест українського народу проти національного, релігійного та соціального гніту вилився в особливе військове, державне, політичне, культурно-історичне та педагогічне явище – козацький рух. Запорізька вільна республіка започаткувала самобутні зразки благодійних установ та прояви соціальної опіки. Українське козацтво виникло у XVI ст. як народність із своїм особливим характером, яка самостійно колонізувала широкі степові простори. У козацькому братстві всі були рівні. Навіть ватажок, наділений диктаторською владою, носив одежу, однакову з кожним іншим. Це добровільно вбоге товариство стало засновником Запорізької Січі, де переховувався козацький військовий припас, була лицарська школа козацької молоді. Козацький рух викликав до життя унікальне для всієї світової культури явищ
... Глянути далі »
Характер церковного будівництва, управління духовною справою i, як наслідок, церковного устрою Запорозьких Вольностей великою мірою визначалися особливостями релігійності населення цього регіону. Особливості складу козацтва, історична традиція, геополітичні i природні умови його існування призвели до складання своєрідного світогляду запорожців, відмінного від будьякого іншого.
В світосприйманні запорозького козацтва, що формувалось протягом кількох століть, поєднались елементи російського, українського розуміння православ'я i оригінальних релігійних поглядів, що виникли в самому козацькому середовищі. Тому не можна вслід за історичною традицією категорично казати про запорожців ні як про лицарів православної віри, ні як про людей religionis nullius, "єретичих синів".
Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.
Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.
Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, с
... Глянути далі »
Про життя Богдана Хмельницького до 1647 року відомо дуже мало. Традиційний рік народження козацького гетьмана — 1595 — вирахувано за відомостями венеціанського посла Нікколо Сагредо, який у 1649 році писав у своєму рапорті до венеціанської сенйорії, що Хмельницькому 54 роки.[1]
М. Максимович висунув версію, що Богдан народився 27 грудня 1595 року, на свято Святого Федора Начертанного [2] та одержав ім'я Богдан, від народної форми церковного імені Теодор (Феодот)[Джерело?]. Однак ця версія не пояснювала друге ім'я Богдана Хмельницького, Зиновій [3].
Іван Виговський народився на початку XVII ст. на Київщині. Він походив з старовинної української православної шляхти, родове гніздо якої було у Вигові, що на Овруччині в Київському воєводстві. Дане відгалуження роду називалося Лучичі (рід)-Виговські, оскільки було пов'язане ще й з Лучичами.
Молоді роки Петро Конашевич Сагайдачний народився 1570 року в селі Кульчицях Перемишильскої землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у шляхетській православній родині. Свій рід виводив з дрібної шляхти Попелів-Конашевичів. Навчався у Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Після випуску, Сагайдачний переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака.
Спроби організації реєстрового козацтва сягають 1524 року, у якому Великий князь литовський і король польші Жиґмонт І доручив Семенові Полозовичу і Криштофові Кмитичу організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів цей проект не реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського старости Остафія Дашковича у 1533, а також заходи Жиґмонта І 1541.
Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби проти татар, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.
Розробка і визначення шляхів подальшого розвитку України великою мірою ґрунтуються на історичному досвіді народу, на теорії і практиці визвольного руху, засадничих настановах видатних громадських і політичних діячів, представників вітчизняної науки та культури. На книжкових полицях багатьох бібліотек сьогодні можна зустріти цікаву книгу — «Видатні постаті в історії України ІХ — ХІХ ст.» (К., «Вища школа», 2002 р.). В ній подано історично достовірні, неупереджені нариси про видатних синів та дочок України з часів Київської Русі до кінця ХІХ століття. Кожний нарис відображає певні тенденції загального історико-культурного процесу, відтворює колорит тієї чи іншої епохи. Державні діячі і мислителі, полководці і літератори, ватажки народних виступів і представники духовенств
... Глянути далі »
Незадоволеність новими порядками викликала Яїцьке козаче повстання 1772 року і участь яїцьких козаків в Селянській війні 1773—1775. Повстання 1772 року, на відміну від Пугачовського, мало відоме. Глуха згадка про нього зустрічається в «Капітановій дочці» Пушкіна, коли при першій зустрічі Петруши Грінева з самозванцем, той в придорожньому трактирі обговорює з господарем таємною мовою поразку козаків. У січні 1772 року в Яїцьке містечко прибувають генерал-майор фон Траубенберг і капітан гвардії Дурново із загоном. Розбираючи різні тяжби і провини, фон Траубенберг без роздуму піддає прочуханці козаків, не звиклих до такого поводження з собою. Зрозумі
... Глянути далі »
Запоріжжя, запорізький край вважаються колискою гідного подиву явища XV - XVII ст. в Європі - зародження, процвітання і загибелі козацтва, що увійшло в історію під назвою "Запорозького".
Спеціалісти досі не зійшлися на єдиній думці, звідки виникло слово "козак", хоча ще в старовинних билинах так називали руського богатиря Іллю Муромця. Козаки - це вільні люди. Вони йшли від панів, від утисків у дикі степи Наддніпрянщини, збираючись у ватаги за дніпровськими порогами. Звідси і пішла назва - запорожці.
На той час південні й східні окраїни України обжиті майже не були. Тут проляга
... Глянути далі »
З часом на добру здобич козаків стали зазіхати королівські старости. Їх уже не влаштовувала десятина і вони почали вимагати більшу частину козацьких прибутків. Це спонукало козаків просуватися далі на південь, до Дніпровських порогів, так званого дніпровського низу.
Польські і литовські пани збагнули, що через таке оселення козаків від них вислизає здобич і почали організовувати походи на низових козаків та силою відбирати прибутки. Для організованої боротьби як з татарами, так і з шляхтою, що панувала на Україні у 16 столітті українське козацтво утворило свій центр — Запорозьку Січ, що була столицею значною мірою незалежної військової республіки.
У 17 столітті козацтво запорозьке, реєстрове, городове вже утворило провідну верству українського народу і склало основу української
... Глянути далі »
XV—XVII ст. в Європі — період розвитку, розквіту і занепаду Священної Римської Імперії і Католицької Церкви. Це було досить складне політичне утворення, до складу якого в ті часи входили землі таких сучасних країн як Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Сербія, Чехія, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Голландія, Франція. Також її вплив поширювався на землі сучасних Великобританії, Польші, Білорусі, Литви і Латвії. Річ Посполита тих часів була сателітом Священної Римської
... Глянути далі »